МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Барух Кінстлер (при народженні Барух Поґач).

Єврейська спільнота подарувала європейській і світовій культурі цілу плеяду талановитих митців. Один із яскравих представників іудейського музичного мистецтва др. пол. ХІХ – поч. ХХ століття був уродженцем Шепетівки (не дивно, що саме на українських землях народжуються геніальні вокалісти, навіть серед представників інших національностей).

Барух Кінстлер (при народженні Барух Поґач) народився тут у 1848 році. Таємно від свого батька навчався у місцевого хазана (або кантора – «посланця общини», якому довірена молитва євреїв перед Всевишнім; він повинен був мати відмінно поставлений голос і бути навченим вести правильну мелодію молитви).

Після повноліття та одруження Барух вирішив виїхати до Бердичева для продовження навчання в Йерухама Бліндмана [ха-Катан] (1798–1891) – видатного кантора, композитора та педагога. Незабаром таку ж посаду довірили й Б. Поґачу в Старокостянтинові, а з 1890 року – у Львові. Саме тут йому дали прізвище «кінстлер», що означає артист, художник, діяч мистецтва. До грона його учнів належали такі відомі кантори: Мордехай Кац (1907–1997, народився в Кременці, професійну кар’єру збудував в Буенос-Айресі), Мейєр Зайферт (США), Бернард Львович (Львів), а також диригент львівської оперети Юзеф Лернер (уродженець Кам’янця-Подільського). Відомим диригентом львівського хору, пізніше тернопільського став його син Бецалель.

Період життя та діяльності Б. Кінстлера припав на новий етап розвитку мистецтва канторів – хазанута. Наприкінці ХІХ ст. кантори володіли високим рівнем музичної грамотності і мали ґрунтовні знання про європейську музичну класику. Хазани того покоління не лише читали ноти, а й записували власні композиції (саме тоді з’явились перші грамофонні платівки).

Наукова співробітниця музею Олена Мазурок