МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Сьогодні – восьмі роковини з дня, коли на Донеччині терористи підбили вертоліт16-ї окремої бригади армійської авіації. Серед членів екіпажу був наш земляк, майор Мазунов Руслан Олександрович, бортовий авіаційний технік вертолітної ланки.

24 червня 2014 року екіпаж вертольоту Мі-8МТ («63-й жовтий») під командуванням підполковника Андрія Бєлкіна доправив вантаж в район Слов'янська та забрав групу фахівців Служби безпеки України, які встановлювали телекомунікаційне обладнання в зоні проведення АТО. Після зльоту з гори Карачун близько 17:10 вертоліт був збитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу. Внаслідок влучення ракети вертоліт вибухнув і впав поблизу села Новоселівка (на той час - Красноармійське Слов'янського району), почалася пожежа з детонуванням боєкомплекту.

19 липня 2014 року майора Мазунова Руслана Олександровича посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Досі в материнському серці Надії Іванівни Мазунової жевріє надія: можливо, її синові вдалось врятуватися.

Вона сина щодень чекає...

(пам’яті Руслана Мазунова)

Як забути прокляту війну, Коли сина щодень чекаєш?

Заплатила страшну ціну.

Та надію в душі плекаєш,

Може син десь в світах, живий?

Мо’ знайдеться, прийде до хати?

Нехай зранений, хай кривий!..

Просить Господа захищати

Наших доньок й синочків, всіх,

Хто там нині на полі бою.

Може син врятуватись зміг?..

Затулила б від бід собою, Україну і цілий світ,

Щоб синочки живі вертались.

А у снах: як горить вертоліт,

Як сирітками внуки зостались. Наче чайка, злетіла ввись

І зависла над чорним степом.

Гей, Руслане, синочку, озвись!

Загубивсь між землею й небом.

Чийсь синок у степу повзе…

Боже милий, спаси дитину!

Розпач душу її гризе.

Хай врятує Господь Україну!

Віра Кухарук