МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

5 лютого в музеї відбудеться зустріч, присвячена талановитому музиканту, письменнику, активному громадському діячеві Андрію Кузьменку, більш відомому, як Кузьма Скрябін. В цей день ми хочемо вшанувати пам'ять однієї людини, що є прикладом для сотень тисяч українців. Прикладом, як можна жити, працювати, як залишитися людиною в найскладніших ситуаціях, як не втратити здатність сміятися і здатність думати. Андрій Кузьменко, Кузьма, Скрябін… Одне його ім’я викликає теплу посмішку і в пам'яті зринають знайомі слова і мелодії його пісень, його усміхнене обличчя, недбало забране назад кучеряве волосся і його фірмове «чуваки»…  Трагічна ДТП, що сталася 2 лютого 2015 року сколихнула всю Україну. Ніхто не вірив, не міг повірити, не хотів повірити… Пройшло вже три роки, але й досі важко сприймається нагадування про те, що Кузьма вже спостерігає за нами згори. Але разом з тим, ми завжди пам’ятаємо, що мусимо жити так «шоб Кузьмі не було за нас встидно…» Тож давайте пригадаємо, як він жив, ким був, що робив і чому йому вдалося стати тим, ким він став для України, чому вся Україна плакала за ним, а в день поховання у Львові закінчилися квіти.5 лютого в музеї відбудеться зустріч, присвячена талановитому музиканту, письменнику, активному громадському діячеві Андрію Кузьменку, більш відомому, як Кузьма Скрябін. В цей день ми хочемо вшанувати пам'ять однієї людини, що є прикладом для сотень тисяч українців. Прикладом, як можна жити, працювати, як залишитися людиною в найскладніших ситуаціях, як не втратити здатність сміятися і здатність думати. Андрій Кузьменко, Кузьма, Скрябін… Одне його ім’я викликає теплу посмішку і в пам'яті зринають знайомі слова і мелодії його пісень, його усміхнене обличчя, недбало забране назад кучеряве волосся і його фірмове «чуваки»…  Трагічна ДТП, що сталася 2 лютого 2015 року сколихнула всю Україну. Ніхто не вірив, не міг повірити, не хотів повірити… Пройшло вже три роки, але й досі важко сприймається нагадування про те, що Кузьма вже спостерігає за нами згори. Але разом з тим, ми завжди пам’ятаємо, що мусимо жити так «шоб Кузьмі не було за нас встидно…» Тож давайте пригадаємо, як він жив, ким був, що робив і чому йому вдалося стати тим, ким він став для України, чому вся Україна плакала за ним, а в день поховання у Львові закінчилися квіти.