Головна » 2017 » Листопад » 1 » Урок пам’яті «Героєм йде у вічність вічно молодим…», приурочений Василю Кашлакову, загиблому в АТО.
14:00
Урок пам’яті «Героєм йде у вічність вічно молодим…», приурочений Василю Кашлакову, загиблому в АТО.

У краєзнавчому відділі музею М.Островського відбувся урок пам’яті «Героєм йде у вічність вічно молодим…», приурочений старшому лейтенанту Кашлакову Василю Олеговичу, командиру взводу 4 роти 2 батальйону 93-ої окремої механізованої бригади, герою АТО.

Були присутні мама Галина Петрівна, батько Олег Вікторович, представники громадськості міста, студенти та викладачі медичного училища.
Через фото, документи, спогади рідних, побратимів було відтворено сторінки життя героя.
28 жовтня Василю Олеговичу було б 30 років. Земна життєва дорога офіцера обірвалась в не повні 28 років – час молодості, розквіту, професійного становлення, як офіцера. Він був хорошим командиром, мав позивний «Вовк». У зоні АТО із 15 січня 2015р. Його взвод тримав оборону в районі с.Піски , що недалеко від Донецького аеропорту. А це безперервні бої, обстріли. У лютому офіцер підірвався на розтяжці, мав важке поранення ноги. Рідним дзвонив: «У мене все добре».
Його улюблена пісня « Все буде добре» Вакарчука, радив мамі її слухати. Рідні відмовляли від армії, у відповідь чули: «Там мої хлопці. Хто, як не я…»
25 серпня 2015 року Кашлаков Василь Олегович загинув у районі села Невельське Донецької області при виконанні бойового завдання.
Побратими бережуть пам’ять про командира. Батьки передали музею прапор 4 роти 93-ої бригади із хвилюючими написами вічної пам’яті та вдячності командиру. Це тепер для музею священна реліквія. Пам’ять про героя живе в Шепетівці. У цьому році йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Шепетівки» . Одна з вулиць названа іменем Кашлакова.
Він житиме в наших серцях вічно молодим.

В пам'ять про сина
Васю, Василько, сину!
За що – підскажи нам усім!
За землю, мій тату, єдину,
Яку я всім серцем любив.
Васю, Василько, сину,
За що? – ти матусі скажи.
За прапор і герб український
Життя своє віддаю.
Васю, Василько, внучку,
За що? – ти ж надію убив
- Любенька бабусю гордися.
Я зріс українцем із Богом у серці
По зову Вкраїни вчинив.
Васю, Василько, друже,
Чому – таємницю відкрий!
- Пробачте, любіть, пам’ятайте,
Не зміг залишитись живий.

 

 

 

 

Переглядів: 24 |