Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Сентябрь 2021  »
ВсПнВтСрЧтПтСб
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Архів записів

Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Друзі сайту

Понедельник, 04.07.2022, 02:25
Вітаю Вас Guest
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ


16:42
#Українська_революція_1917_1921_рр_в_особистостях

#Українська_революція_1917_1921_рр_в_особистостях

Сава Мусійович Піщаленко – один з найкращих командирів формації Січових Стрільців. Учасник Першої світової війни, війни з більшовиками в роки Української революції 1917 -1921 рр., досить відома людина у військових колах армії УНР. Втім, сьогодні відомостей про Саву Піщаленка вкрай мало. Навіть світлин його не можливо віднайти. Але пошуки тривають.

Чому нам, шепетівчанам, потрібно звернути увагу на цього чоловіка? Справа в тому, що Сава Мусійович, як командир 3-гот полку Січових Стрільців брав активну участь в обороні шепетівського залізничного вузла, провів низку успішних бойових операцій проти більшовицьких військ на околицях Шепетівки і Судилкова, в результаті яких було знищено сотні солдатів радянських бійців і навіть їх командира полку. Але про цей епізод згодом.

Народився С. Піщаленко 4 грудня 1888 року в Київській губернії. Батьки його за станом були міщанами. У 1909 році закінчив Чугуївське військове училище після чого у званні підпоручик ніс службу у 43-у піхотному Охотському полку у м. Луцьк. У складі цього полку С. Піщаленко брав участь у Першій світовій війні під час якої був підвищений до звання капітан.

У липні 1918 року він проходить службу в Сердюцькій дивізії, яка була створена урядом гетьмана Павла Скоропадського. В цей час С. Піщаленка було підвищено до звання старшини та призначено помічником командира 3-го Сердюцького полку.

В листопаді 1918 році вибухає протигетьманське повстання під проводом Директорії, на сторону якої переходить Сердюцька дивізія. Згодом, з її залишків був створений 3-й і 4-й полки Січових Стрільців. Командувати 3-м полком Січових Стрільців було призначено Саву Піщаленка.

Наприкінці січня він зі своїм полком перебував в Києві. 12-13 лютого 1919 р. приймав участь в боях з більшовиками в районі Крюківщина-Боярка. Нажаль в цих боях полк втратив понад 500 стрільців вбитими, пораненими, полоненими. Наприкінці лютого полк веде бої в районі Коростеня, Олевська і Мозира. Згодом їх перекидають в тил в район Проскурова і Старокостянтинова.

В березні-квітні 1919 року 3-й полк на чолі з С. Піщаленком разом з іншими полками приймав участь бойових операціях в районі Бердичів-Шепетівка. Про них ми розповімо детальніше.

В березні 1919 року 3-й полк Січових Стрільців приймав участь в боях за Бердичів. 20 березня відбуваються бої на станції Гордіївка. Курінь 3-го полку на чолі з с. Піщаленком не дочекавшись підмоги відступають на лінію Колодяжне-Новий Миропіль. 21 березня більшовики атакували позиції 3-го полку, але були відкинуті сильним вогнем. Перейшовши в контрнаступ, січовики при підтримці бронепотягів «Січовий» і «Гетьман Дорошенко» здобув станцію Печанівку. Надвечір 22 березня 3-й полк вийшов на лінію Волосове-Чуднів. На наступний день, полк, долаючи сильний опір більшовиків і їхнього бронепотягу «Гром», оволодів ст. Демчин. 24 березня корпус СС атакував Бердичів, однак наступ не вдався, 3-й полк втратив 100 стрільців і 20 старшин. Наступ було повторено 26 березня, і Бердичів було захоплено, але невдовзі під наступом більшовиків, його було залишено. 3-й полк мав ще більші втрати, він був відкинутий до ст. Демчин. Наступ корпусу, що відбувся 29 березня також був невдалий. 1 квітня корпус відступив на річку Хомору. Бої перемістилися в район станції Шепетівка.

В цей час 3-й полк С. Піщаленка перебував на станції Полонне. 7 квітня 1919 р. більшовики атакували резерв 3-го полку на ст. Полонне. Втім, завдяки бронепотягу, резерв відкинув ворога на південь, після чого полк дістав наказ відійти до м. Судилків.

12 квітня 1919 р., зранку, ворог, підтриманий гарматами й бронепотягами розпочав наступ по всьому фронті. На фронті 3-го полку Січових Стрільців більшовики свій наступ тільки демонстрували і до рішучих дій не дійшло. На наступний день, зранку, ворожі 5-й і 14-й полки атакували 3-й полк січовиків. Останній, не розгубившись, рішучою контратакою розбив радянські полки. В цьому бою ворог залишив на полі бою близько 200 трупів, серед яких був командир 5-го більшовицького полку. Багато солдатів та офіцерів ворога потрапило в полон.

18 квітня 1919 р. 3-й полк січовиків нічною атакою майже повністю знищив 2-у Радянську бригаду та здобув станції Травлин і Хролин. При чому під час атаки на сторону стрільців перейшов Миргородський курінь 14-го радянського полку. В наслідок бою стрільці взяли в полон близько сотні солдатів ворога, захоплено три гармати й кілька кулеметів. Переслідуючи залишки 2-ї радянської бригади бійці 3-го полку Січових Стрільців оволоділи Ничпалами (зараз Поляна Шепетівського району). На наступний день 3-й полк СС, не чекаючи наказу, продовжив наступ і ввечері оволодів м. Полонне.

21 квітня 1919 р. полк під командуванням С. Піщаленка після кількох сутичок захопив с. Дертку. Згодом, під час бою між Дерткою й Мирополем, січовиками було захоплено більшовицький бронепотяг «Товарищ Ворошилов». Розвиваючи свій наступ 3-й полк захопив станцію Миропіль, яку він утримував до 26 квітня. В цей день під натиском більшовицьких підрозділів січовики змушені були відступити на лінію Білокриниччя – Хролин.

На початку травня головні бої точилися за станцію Шепетівка, що як залізничний вузол мала стратегічне значення. Через більшовицьку перевагу, корпус Січових Стрільців з великими втратами змушений був відступити.

Пізніше 3-й полк знаходився на лініях Хорол-Бродово-Черняхів. До 15 травня Корпус СС ніякої активності не проявляв. Згодом, під натиском більшовиків Корпус змушений був відступити на лінію Шумськ-Мости-Мизоч, а вже наступного місяця полки брали активну участь у невдалому наступі на Проскурів і Старокостянтинів.

10 липня Корпус Січових Стрільців був розгорнутий у дві дивізії. 3-й Січовий полк був одним з найкращих в усій українській армії 1919 р. Саме цей полк поряд з 4-м описує в своїй повісті "Як гартувалася сталь" Микола Островський.

16 серпня 1919 року полк С. Піщаленка знову в Шепетівці. Згодом, він приймав участь в боях за Новоград-Волинський, втім після невдалих боїв за Коростень відступає в район Шепетівки, де перебував до середини жовтня 1919 р. З цього часу про Саву Піщаленка не має ніяких відомостей. Втім є припущення, що він помер від тифу. За іншими даними — перейшов на бік Збройних Сил Півдня Росії.

Науковий співробітник Музею пропаганди Олександр Лукашук

Переглядів: 43 | Додав: sendu | Рейтинг: 0.0/0