МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Настала зима, тож пора діставати з полиць спорядження для активного зимового відпочинку. А ми тим часом пригадаємо, яким було дозвілля дітей раніше.

Безліч активностей, що були популярними у минулому столітті, не втратили актуальности й донині. Узимку діти грали в сніжки, попередньо розділившись на дві команди і збудувавши снігові мури для оборони; ліпили снігових баб, а також з’їжджали з гірок на санках чи лижах.

Однією з найбільш цікавих розваг на льоду було катання на ковзанах. Зазвичай люди катались на замерзлих річках чи озерцях, або ж власноруч заливали ковзанки, як-от у шепетівському парку.

Загалом, історія появи ковзанярства налічує більш ніж 5 тисячоліть, а первісно їх виготовляли із тваринячих кісток. І лише з 1250-х років у Нідерландах почали використовувати металеві леза, вставлені в дерев’яні бруски, які прив’язували до взуття. Відтоді дизайн ковзанів постійно вдосконалювався та урізноманітнювався. У нашому музеї зберігаються ковзани “G. S. Ruiter, Bolsward” зі сталевими лезами, виготовлені на початку ХХ сторіччя у нідерландській провінції Фрисландія.

У СРСР ковзани та й інше спорядження були доволі вартісними і дефіцитними, тому не кожна тогочасна родина могла їх придбати. Тож поширеними були й саморобні аналоги спортивного обладнання. Наприклад, заміною ковзанів стало взуття (здеб. чоботи чи валянки), обмотане дротом.

Також діти самостійно вигадували забавки, якими розважались у вільний час. Скажімо, у колесо (інші назви ‒ крутилка, решуля тощо) грали на добряче замерзлому мілководді. Для цього розчищали крижану поверхню від снігу, у центрі розміщували дерев’яне колесо від підводи, яке фіксували, забивши аж у дно водойми металевий штир або лом. До колісної спиці прикріплювали довгу палицю за один кінець, а до іншого прив’язували санчата, на які хтось сідав. Тоді діти починали крутити колесо, щоб розігнати цю саморобну карусель.

А яким було ваше зимове дозвілля у дитинстві? Поділіться спогадами в коментарях.

Фото День за днем