Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Февраль 2022  »
ВсПнВтСрЧтПтСб
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728

Архів записів

Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Друзі сайту

Суббота, 02.07.2022, 14:53
Вітаю Вас Guest
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ


16:56
Дзявульський Микола Степанович - Герой Небесної Сотні, Герой України

Дзявульський Микола Степанович - Герой Небесної Сотні, Герой України.

Микола Степанович був активним учасником Євромайдану. Загинув у Києві на Інститутській вулиці від кулі снайпера, яка влучила прямо у серце 20 лютого 2014 року.

Народився Микола Степанович 25 серпня 1958 року в селі Чагерне, Ємельянівського району, Красноярського краю (Росія) в родині репресованих.

У 1962 році разом із батьками, що повертались із заслання, переїхав до села Верба Дубненського району Рівненської області.

В 1965 році пішов до Вербської середньої школи, де навчався на «добре» та «відмінно».

Закінчивши школу в 1975 році, пішов на тримісячні курси Хмельницького ДТСААФ, де отримав посвідчення водія. Восени цього ж року його забрав до себе рідний дядько Дзявульський Олександр Федорович, який проживав у місті Шепетівка, на провулку Артема і працював електромонтажником на Шепетівському деревообробному комбінаті.

Протягом трьох місяців Микола Степанович навчався на курсах електриків, а з 1 грудня 1975 року став працювати електриком 2-го розряду. Мешкав він у свого дядька.

12 листопада 1976 року його призвали на строкову військову службу, яку проходив у місті Рава-Руська Львівської області.

При військовій частині пройшов курси водія-механіка і на протязі всієї служби був водієм БРДМ.

8 січня 1979 року пішов працювати слюсарем 3-го розряду у механічний цех Шепетівського ДОКу і паралельно готувався до вступу у вищий навчальний заклад.

1 грудня 1980 року Микола Степанович зарахований студентом Луцького педагогічного інституту за спеціальністю географія і біологія.

По закінченні навчання 29 липня 1985 року, Миколу Степановича було направлено вчителем у Городнявську середню школу.

Простий у спілкуванні, лагідний і привітний, він був світлою людиною, мав талант учителя і вкладав в своїх учнів частку своєї душі. Його очі завжди випромінювали тепло, щира посмішка заряджала оптимізмом і позитивними емоціями. Учні його любили і називали «наш Микола Степанович». Він вмів зацікавити, заохотити до навчання, застерегти від бездумних вчинків, підібрати ключ до їхніх сердець і не тільки навчав дітей географії та біології, а й учив пізнавати світ, себе, мислити, бути справжнім громадянином своєї країни.

У 1989 році Микола Степанович переведений із посади вчителя географії та біології на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Городнявської середньої школи. І тут Микола Степанович проявив себе вмілим керівником та організатором, завоював авторитет серед колективу. Він був ерудований, всебічно розвинутий, начитаний, культурний і толерантний педагог.

У закладі діяв туристичний гурток «Гарт». Під керівництвом Миколи Степановича учні ходили в походи та дізнавалися багато цікавого. Юні туристи пройшли стежками Шепетівського краю, побували у Тернопільській, Рівненській областях, у Карпатах і Кримських горах.

З метою поглиблення вивчення географії, Микола Степанович заснував у школі–ліцеї гурток «Пошук».

Разом із учителем відвідували відомі музеї, побували в багатьох містах України, тому не дивно, що учні закладу були неодноразовими переможцями та призерами районних і обласних змагань із туризму.

Задовго до 1991 року Микола Степанович пройшов туристичними стежками під українським жовто-блакитним прапором. Він жив ідеєю свободи, незалежності України та гордо проніс її крізь життя.

Тісно і плідно співпрацював з науковцями Волині, Хмельниччини, Київщини. Постійно підтримував зв'язок із доктором географічних наук Луцького державного педагогічного інституту Ільїним Леонідом Володимировичем, який приїздив у ліцей під час захисту наукових робіт, а також допоміг Дзявульському налагодити зв’язок із викладачами інституту.

Це дало змогу Миколі Степановичу створити в 1993 році на базі ліцею Малу Академію Наук.

1 вересня 1997 року призначений заступником директора з наукової роботи і в цьому ж році нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти України.

Згодом, виконуючи обов'язки завідувача організаційним відділом виконавчого комітету Шепетівської міської Ради, захищав інтереси репресованих, був керівником міської громадської організації «Товариство політичних в’язнів, репресованих і членів їх сімей» та активним членом «Просвіти» м. Шепетівки.

У 2002 році Микола Степанович очолив міську організацію УРП «Собор». Пізніше став членом ВО «Свобода», друкувався у газеті ВО «Свобода», організовував намет біля міського ринку, де розповсюджував газети й агітаційні матеріали.

Був помічником народного депутата України Ігоря Сабія, часто їздив по селах, пояснюючи мету Всеукраїнського об’єднання «Свобода», закликав людей не бути байдужими, а боротися за свободу слова, волю, за краще майбутнє.

З перших днів Євромайдану Микола Степанович разом з іншими шепетівчанами - Михайлом та Іваном Верхоглядами, Олегом і Артемом Зозулями, Володимиром Бученком, В’ячеславом Кучеруком, Дмитром Жоровим, Євгеном Ступаком, Миколою Дорощуком, Віктором Горюковим, Сергієм Куликом, Петром Кравчуком, Віктором Хим’яком, Володимиром Артерчуком, Орестом Юзвенком, Володимиром Тетерею, Андрієм та Анатолієм Остапчуками, Олександром Романюком, Русланом Безштаньком та іншими - був активним учасником акцій протесту проти корупційної влади, постійно перебував у вирі подій, ніколи не ховався за спинами побратимів. Його було обрано координатором Шепетівської міської громадської організації ВГО «Майдан».

20 лютого о 8.30 перестало битись серце Героя Миколи Степановича Дзявульського. Він загинув за те, щоб молодь і наступні покоління жили у вільній, демократичній, Соборній, незалежній Україні. Він загинув за те, у що вірив, чим жив і чого прагнув понад усе.

21 лютого 2014 року рішенням №3 сесії шостого скликання Шепетівської міської Ради в м. Шепетівці вулицю Шварца перейменувати на вулицю М. С. Дзявульського.

22 лютого 2014 року на площі ім. Т. Г. Шевченка відбулось прощання з М. С. Дзявульським. Микола Степанович Дзявульський удостоєний звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності.

7 червня 2014 року активісти ВО «Свобода», ГО Хмельниччина «Самооборона і контроль», козацького товариства ім. Семена Палія вшанувала пам’ять Миколи Дзявульського, піднявшись на гірську вершину в українських Карпатах, у масиві Горгани, що розташована в Рожнятівському районі, Івано-Франківської області, у межах природоохоронної території – Ландшафтного заказника «Грофа». Висота, на яку піднялися активісти, становила 1748 метрів.

На насипному кургані встановили меморіальну дошку на честь Героя України М. С. Дзявульського, яку виготовив шепетівський підприємець В. Завістовський.

На ній зазначено: «М. С. Дзявульський загинув у Києві за наше майбутнє».

Шепетівський НВК №1 переіменовано на честь Героя , на фасаді відкрито меморіальну дошку, в закладі створено експозицію М.Дзявульського.

На зображенні може бути: 1 особа

 

Переглядів: 58 | Додав: sendu | Рейтинг: 0.0/0