Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Август 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Архів записів

Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Друзі сайту

Четверг, 07.07.2022, 01:27
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ


11:30
Державий Прапор України: символіка, історія, значення

Державий Прапор України: символіка, історія, значення

Символіка в житті людства завжди займала вагоме місце. Починаючи від наскельних малюнків та петрогліфів, які трансформувалися в перші алфавітні системи і закінчуючи сучасними дорожніми розмітками і знаками, символіка супроводжує процес становлення людської самоідентичності. Знаки і символи досліджують та вивчають сотні науковців по всьому світі, групують за категоріями, серед яких і група, що включає державні та національні символи та знаки. Що ж це за символи і в чому їх різниця, та яке відношення вони мають до теми нашої статті.

Національний символ - візитна картка держави, яка відображає не тільки славне історичне минуле, а й перспективи подальшого розвитку або прагнення кращого майбутнього. Вони формувалися протягом століть існування нашого народу і є мовби архетипом колективного несвідомого (і свідомого теж) народу України. Як і в інших країнах, їх можна поділити на кілька великих груп: рослинний світ (барвінок - краса, калина - любов і вірність, верба - символ юної дівчини, пшениця - достаток, дуб - міць і і т.п.), тваринний світ (соловейко - співочність нації і милозвучність української мови, вовк як символ хоробрості, орел - велич і гордість, лисиця - хитрість і т.п.), побутовий (піч, земля - достаток, сімейне благополуччя)На понятті національного символу ми спинятися не будемо, позаяк це тема для цікавої, але не дотичної до сьогоднішньої, розмови.

Розглянемо детальніше, що ж таке “державний символ”. Державна символіка — офіційні емблеми держави, що зображуються на печатках, бланках державних органів, грошових знаках тощо; встановлюються конституцією держави.Невід'ємним елементом суверенної держави є державні символи. Державні символи — це встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки конкретної держави. Згідно із статтею 20 Конституції України, державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Щороку 23 серпняУкраїна відзначає День державного прапора. Дата була обрана не випадково, а на згадку про події 1991 року, коли до будівлі Верховної Ради група народних депутатів, очолювана Вячеславом Чорноволом, внесла синьо-жовтий стяг. Власне свято є відносно новим і було засноване указом другого президента України Л. Кучми "Про День Державного Прапора України" від 23 серпня 2004 року.

Наш прапор має давню історію. Перші відомості про нього відносять до 13 століття: поєднання синього і жовтого з’явилося на гербі міста Львовау 1256 році - Данило Галицький подарував герб із зображенням жовтого лева на блакитному тлі.Золотий і синій колір (уже офіційно) використовувалися в гербі Руського королівства з XIV століття. Відповідно ці кольори присутні і на гербах місцевої знаті, князів, шляхтичів.

Прапори козаків Запорізької Січі також часто мали поєднання синьо-жовтого, особливо починаючи з XVIII століття. На своїй картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (1891 р.) над головами козаків Ілля Рєпін приховав на списах жовто-блакитні та червоно-чорні прапори. Консультантом художника, під час написання цієї картини, був знаний історик українського козацтва Дмитро Яворницький. Саме з експонатів колекції Яворницького Рєпін змалював велику частину амуніції, зброї, іншої козацької атрибутики, в тому числі і прапори.

Під час революційної "Весни народів" 1848 р. Головна Руська рада у Львові відновлює використання герба Руського королівства (Галицько-Волинської держави) ХІІІ-XIV століття з зображенням золотого лева, що спинається на скелю у синьому полі, а як національні прапори широко вживаються стяги з поєднанням синього і жовтого кольорів.

Починаючи з 5 травня 1900 року в Галичині під синьо-жовтим прапором розпочинає діяльність українське спортивно-пожежно-руханкове товариство «Січ». Поступово поняття про синьо-жовтий український прапор поширюється на закарпатські землі, а з початком масової еміграції українців у кінці ХІХ століття за океан — і на поселення в Америці.

Вперше після Лютневої революції 1917 року українські синьо-жовті прапори публічно з'явилися в Києві, Одесі та Харкові 16 березня 1917 року. Українізація підрозділів царської армії на фронтах Першої світової війни і на Чорноморському флоті відбувалися під українськими прапорами.17 березня 1917 року було проголошено про організацію Центральної Ради, з цього часу в Києві починають публічно на державному рівні з'являтися українські синьо-жовті прапори. Перший Президент України Михайло Грушевський затвердив таке поєднання кольорів як офіційний прапор країни.

Досі тривають – і подеколи стають гострими – суперечки щодо розташування кольорів: чи правильно, що на сучасному прапорі верхній колір синій, і не мав би прапор залишатися «як в УНР» - жовтим зверху. Сучасні науковці виходять з того, що не існує документів, якими в Українській Народній Республіці затверджувався б «жовто-блакитний» порядок стрічок. На кольорових поштівках того часу зафіксовані обидва варіанти, а за чорно-білими старими фото не можна точно сказати, де який колір.

У Радянській Україні не могло бути й мови про поширення жовто-блакитних кольорів. Так, ширилися вигадки, що синьо-жовті фарби запозичені гетьманом Мазепою зі шведського прапора, що подібні кольори мали місце на прапорах періоду Директорії та за гетьманства П.Скоропадського, а ще – в Організації Українських Націоналістів. Слова "блакить" і "блакитний" нівелювалися, замість них запроваджувались російські "голубий", "лазуровий".Після того як Україна ввійшла до складу СРСР (30 грудня 1922 р.) був створений новий прапор: червоний із схрещеними молотом і серпом, червоною п'ятикутною зіркою, облямованою золотом, і внизу – абревіатура УРСР.21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР схвалила новий прапор: горизонтальна смуга (на дві третини висоти прапора) – червона, а нижня (на одну третину) – блакитна. На верхній смузі – золоті схрещені серп і молот, над ними п'ятикутна червона зірка, облямована золотом.У СРСР використання чи навіть зберігання синьо-жовтого прапора вважалося злочином і суворо каралося.

З 15 березня до кінця травня 1939 року під синьо-жовтим прапором постала і боролася за свою незалежність держава Карпатська Україна.

На початку 1940-х років революційне крило Організації українських націоналістів – ОУН (б) під проводом Степана Бандери - прагнуло виробити власну, червоно-чорну, символіку, щоб відрізнятися від ОУН (м) під проводом Андрія Мельника, яка використовувала оунівський блакитний прапор і герб із золотим тризубом з мечем. Червоно-чорний прапор став популярним середь молоді, зокрема у «Пласті», ще у 1920-х роках, коли польська влада в Галичині переслідувала використання українцями національного синьо-жовтого стягу (скажімо, футболісти спортивного товариства «Україна» виступали у червоно-чорній формі). Але почалася радянсько-німецька війна, а чорно-червона символіка так і залишилась неофіційною.

У списку КДБ за 1950-1980-ті роки регулярно повідомляли про вивішування стягу в населених пунктах України.У ніч проти 1 травня 1966 року, над будівлею Київського інституту народного господарства (нині це Київський національний економічний університет) 26-річний Віктор Кукса та 28-річний Георгій Москаленко вивісили жовто-блакитний прапор. Прапор пошили з двох шаликів і від руки зробили напис «Ще не вмерла Україна – ще її не вбито». Обоє були засуджені і через багато років, навіть у вже незалежній Україні ще довго не могли бути реабілітовані. 30 грудня 1967 року в Дніпропетровську на центральному проспекті невідомі вивісили синьо-жовтий прапор, на древку олівцем був намальований тризуб і зроблений надпис: «Ще не вмерла Україна і воля і слава. 20 листопада 50 років УНР, 22 січня 1918 року — проголошення незалежності України».21 лютого 1976 року жовто-блакитний прапор з'явився на Хрещатику на даху будинку №21.22 липня 1976 року в Монреалі на XXI Олімпійських іграх під час змагань гандбольних команд СРСР і Румунії студент із Торонто Любомир Шух вимахував українським прапором, за що був видалений з арени. Речник Організаційного комітету Олімпійських ігор пояснив, що дії студента мали ознаки політичного протесту, а "потенційно небезпечний" прапор "міг призвести до заворушень". 27 липня 1976 року там-таки під час півфіналу з футболу між збірними НДР і СРСР, у складі якої переважали гравці з київського "Динамо", 150 українців вивісили плакат із надписом: "Свобода Україні!". У другому таймі 20-річний Данило Мигаль із Тандер-Бей (Онтаріо) вибіг на поле у вишиванці та із синьо-жовтим прапором, вигукуючи слова "Свобода Україні!" і танцюючи гопака. Акція тривала 15 секунд, після чого поліція вивела його зі стадіону.26 квітня 1989 року Юрко Волощак, активіст Товариства Лева, відкрито підняв національний прапор на мітингу на честь річниці Чорнобильської катастрофи на пл. Ринок у Львові; пошила його художниця Галя Дмитришин, він був з нашитим золотим тризубом.

Новий виток історія українського стягу отримує в період незалежності України. Офіційно, синьо-жовтий стяг як державний символ України затвердили28 січня 1992 року. У серпні 2004 року Президент підписав Указ про встановлення Дня державного прапора України, який святкується щорічно 23 серпня. У Києві на муніципальному рівні відзначають ще 24 липня. Саме цього дня у 1990 році синьо-жовтий прапор було піднято над Київською мерією.

Зима 2013-2014 років стала випробуванням духовних і фізичних сил нашого народу: Майдан, смерті Героїв Небесної Сотні, - і одразу за ними потік переламних для свідомості трагедій з атакованих ворогом територій України. Ці події також змінили і ставлення до державних символів.

Історичні розвідки та геральдичні дискусії відступають перед живою історією, яка твориться на очах.17 квітня 2014 року в Горлівці був викрадений невідомими депутат міської ради Володимир Рибак, який зробив спробу зняти прапор сепаратистів і повернути український прапор на будівлю міськради. За два дні його тіло було знайдено місцевими рибалками в річці з ознаками тортур. 20 лютого йому присвоєно звання Героя України (посмертно). Особи, які вчинили цей злочин, нині переховуються на території держави-агресора.

Втім, і в Росії знають український прапор. Знають і бояться. Бо коли 20 серпня 2014 року руфер Mustang пофарбував верхню половину золотої зірки на висотній будівлі в Москві у синій колір, зробивши її у такий спосіб «українською» (до речі, через рік – до річниці Майдана на тій же будівлі знову майорів український прапор), це викликало такий напад істерії в усіх пропутінських посіпак (як із сфери мас-медіа, так і серед політиків та інших “відомих” осіб), який доводить, що це не просто кольори прапору іншої держави. Це символ консолідації нації, яку вони намагаються розділити і завоювати.

В історії нинішньої війни наш прапор теж не раз ставав символом незламності духу українських оборонців. Жовто-блакитний прапор піднімали над будівлями Донецького аеропорту впродовж всієї його оборони. Ворог збивав прапори вогнем, але «кіборги» неодмінно поновлювали символ української держави. 23 серпня 2014 року прапор встановили бійці третього окремого полку спецпризначення. Нині, двічі на рік - на день Державного Прапора і на день військової частини - цей легендарний стяг з Донецького летовища піднімають над військовою частиною в Кропивницькому. 16 жовтня 2014 року український прапор на будівлі аеропорту вивісили "кіборги" з Миколаївської 79-ї окремої аеромобільної бригади. І над найвищою точкою аеропорту – диспетчерською вежею - майорів жовто-блакитний прапор, аж поки ворог не знищив саму вежу.

І ось зовсім свіжі новини з «прапорового фронту». 9 серпня 2019 р. на тимчасово окупованій території АР Крим в місті Судак місцевими патріотами України був піднятий Український прапор, в знак пам‘яті за чотирма загиблими в Павлополі морпіхами з 36-ї бригади ЗСУ. Раніше, 17 грудня 2018 р. прапор над мисом Форос підняли на честь 24 українських моряків, що перебувають у полоні в Москві.

Нині наша нація, наш народ проходить випробування Вогнем і Водою, (так інколи розшифровують синьо-жовті смуги нашого стягу), але тільки так гартується сталь незламного духу. Як сказав полковник Євген Коновалець: “У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю”. За кілька днів майже по всій Україні здіймуться тисячі прапорів вільної незалежної країни, яка нині воює і будує своє майбутнє, і прагне від постімперії до спільноти демократичних європейських держав... символіка якої за "дивовижним збігом" також є синьо-жовтою. Сподіваємося, що вже наступного року, таки по всій території Україні, і в Криму, і на Донбасі, майорітимуть українські стяги.

Ліпська Юлія, науковий співробітник Музею пропаганди

 

 

Переглядів: 92 | Додав: sendu | Рейтинг: 0.0/0