Продовжуємо знайомити з фондовою колекцією нашого музейного зібрання.
Цикл “Зброя з людським ім’ям” Дашка, або жінка,
що пройшла не одну війну
Частина 1.
Продовжуємо цикл статтей під назвою «Зброя з людським ім’ям». Сьогодні знайомимо з представницею (умовно кажучи) «прекрасної половини» - славнозвісною “Дашкою”, або офіційно 12,7-мм станковим кулеметом Дегтярьова-Шпагіна зразка 1938 року (індекс ГРАУ - 56-П-542). Від цієї абревіатури і утворене оте славнозвісне “Дашка”. Ця зброя відноситься до вічної класики і стоїть в одному ряду із Мосінкою, Максимом (про які ми вже розповідали), АК-47 та іншими легендами (про які ми ще розповімо).
На початку треба зазначити, що в нашому музеї ця зброя має право займати почесне місце одразу в двох відділах експозиції - присвяченій ІІ Світовій війні та присвяченій війні на Сході України, тому що на початок ІІ Світової припало її розроблення, а на нинішню війну - доволі активне використання. Але про все по черзі.
Ще до слова про поняття «індекс ГРАУ», яке ми частенько вживаємо. Це позначення, які були введені в 1938 році Головним Артилерійським Управлінням - ГАУ, (пізніше трансформованого у Головне Ракетно-Артилерійське Управління - ГРАУ) для позначення виробів артилерійського озброєння в нетаємному військовому листуванні. Система індексації зразків озброєння була частково змінена у 1956 році, як така, що застаріла (бо з’явилися принципово нові зразки озброєння) та не відповідає вимогам збереження державної таємниці.
Існують два основні принципи формування індексів: «старий», такий, що знаходився у використанні з 1930-х до 1950-х років, і «новий», що використовується в даний час.
Згідно зі «старим» принципом, індекс зразка ОВТ мав такий вигляд: 52-П-365, 53-О-530А.
Перші дві цифри індексу позначають відділ ГАУ, до ведення якого відноситься зразок. Буква, або їх комбінація, розташовані після номера відділу, вказують на тип зразка, так, для відділу 52 буквою П позначаються гармати (рос. Пушка), буквою М - міномети; для відділу 53: ОФ - уламково-фугасні боєприпаси (рос. Осколочно-Фугасный), БР - бронебійно-трасуючі тощо. Тризначний номер наприкінці індексу вказує на конкретний зразок.
У 1960 Головне артилерійське управління було перетворене на Головне ракетно-артилерійське управління (ГРАУ) й ним був введений «новий» принцип індексації. Згідно з ним, індекс зразка має такий вигляд:
2А42, 3ОФ25.
У «нових» індексах дві перші цифри, що позначають відділ ГАУ, замінено на одну, причому відповідність зберіглася.
У зв’язку з появою нової техніки, перш за все ракетної, система позначень періодично зазнавала зміни, причому структура індексу стала «зворотною», тобто номер відділу ставився наприкінці індексу, а номер зразка - попереду (напр. 48Н6). Слід зазначити, що чіткого розділення на типів виробів за допомогою букв не спостерігається.
Отже, виходячи із індекса ГРАУ у ДП і у ДШК, ми можемо сказати, що це зброя, виготовлена до 1960-го року (судячи із форми запису індексу), належить до групи піхотного озброєння (цифра 56 відповідає саме цій групі), але відрізняється типом зразка ( П-кулемет (рос. Пулемет), Р - ручний). Тризначний номер наприкінці індексу вказує на конкретний зразок. При цьому, індекси «старого» зразка класифікування мають таку особливість, як впорядковування номерів в порядку зростання калібрів, ваго-габаритних характеристик і типів зразків.
Звернемося до історії розроблення легенд, а що вона тісно пов’язана з іншим, не менш відомим кулеметом ДП-27, то варто звернути увагу і на нього. Тим паче, що він теж є вагомою (як історично, так і фізично) складовою експозиції музею.
ДП-27 (Дегтярьова Піхотний) - ручний кулемет, розроблений радянським зброярем В.О. Дегтярьовим, який зійшов з конвеєра Ковровського збройного заводу 1927 року (індекс ГРАУ - 56-Р-321). Його було розроблено у 30-тих роках ХХ століття і він став по суті першою успішною, суто радянською зброєю. Особливістю його було те, що живлення відбувалось з плоских дискових магазинів - «тарілок», в яких набої розташовані по колу, кулями до центру диска. Така конструкція забезпечувала надійну подачу набоїв з виступом закрайку, проте мала й істотні вади: великі габарити і маса порожнього магазина, незручність у транспортуванні і заряджанні, а також можливість пошкодження магазина в умовах бою через його схильність до деформації.
Слід зазначити, що хоча зовні магазин ДП і нагадує магазин кулемета Льюїса, насправді є зовсім іншою за принципом дії конструкцією; наприклад, у «Льюїса» диск з набоями провертається за рахунок енергії затвора, переданої на нього складною системою важелів, а у ДП - за рахунок попередньо зведеної пружини в самому магазині.
Кулемет знайшов широке використання як основна зброя вогневої підтримки піхоти ланки взвод - рота аж до кінця ІІ СВ. По завершенню війни кулемет ДП і його модернізований варіант ДПМ (створений з врахуванням досвіду бойових дій в 1943–1944 роках) були зняті з озброєння Радянської Армії. Наразі зразки та варіанти цієї зброї можна зустріти у колекціях музеїв (зокрема і в нашій експозиції, що висвітлює період ІІ СВ), приватних колекціях зброярів, а також у фільмах/відеоіграх про Другу світову.
(далі буде)
Ліпська Юлія,
науковий співробітник Музею пропаганди
|
