МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Збройним силам України - з глибокою шаною і вдячністю

Військо реєстрових козаків було створене універсалом короля Сигізмунда II Авґуста 2 червня 1572 р., коли було доручено коронному гетьманові Єжи (Юрію) Язловецькому найняти з низових козаків на службу 300 осіб. Відтоді зустрічаємо назву реєстрові козаки на противагу нереєстровим козакам, які були поставлені у напівлегальне становище.

1591р. зверхником реєстровців було призначено хмільницького старосту Міхала Язловецького. Кшиштоф Косинський, готуючись до нападу на маєтки Острозьких, вказував, що староста М. Язловецький не поспішає виплачувати належну козакам платню.

Під час козацьких повстань 1591–1596рр. сеймовими постановами реєстрове козацтво було ліквідовано. Але 1599р. почалося нове складання реєстру. В 1-й половині 17 ст. чисельний склад реєстрового козацтва не був сталий. Козацтво вело боротьбу за розширення реєстру. Шляхетський уряд Речі Посполитої намагався зменшити чисельність реєстрових козаків. Однак під час воєн шляхетський уряд Речі Посполитої з метою збільшення збройних сил був змушений закликати все боєздатне козацтво до реєстрового війська, яке тимчасово зросло до кількох десятків тисяч чоловік. Реєстрові козаки відіграли значну роль і в боротьбі українського народу проти османсько-татарської агресії. Під час визвольної війни українського народу 1648–1654рр. внаслідок масового покозачення селян і міщан та переходу на сторону повсталого народу реєстрові козаки, збройні сили селянсько-козацького війська досягли понад 100 тис. чол. Спроби шляхетської Речі Посполитої обмежити число козаків 40 тис. (Зборівський договір 1649), 20 тис. успіху не мали (Білоцерківський мирний договір 1651). Зборівський договір (18 серпня 1649) - Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб.

Народно-визвольна війна 1648–1654рр. скасувала реєстри як політичні документи шляхетського уряду Речі Посполитої, що обмежували чисельність українського козацтва. Замість реєстрів почали складати компути (списки), на підставі яких визначали приналежність до козацького стану. Після 1654р. назва «реєстрові козаки» поступово вийшла з ужитку і замінилася термінами «городові козаки», з 1735р. - «виборні козаки».

Козацьке військо розвивалося в умовах постійного очікування небезпеки. Народжувався новий тип воїна - універсального, витривалого, готового до швидкої зміни обстановки, із сильною вірою як у свої сили, так і в силу товариства. Первинною одиницею козацького війська була ватага. На кінець XVI ст. склалася його остаточна структура.

Верховним воєначальником козаків був гетьман. Нижче йшли полковники, сотники і десятники. Основними тактичними одиницями стали полки та сотні. 1625 року реєстрове військо було поділене на шість полків. За гетьманування Богдана Хмельницького козаки мали до 20 полків, але їхня кількість та чисельність особового складу постійно змінювалися. У XVIII ст. на Лівобережжі було 10 козацьких полків. Чисельність козаків у полку не була сталою і коливалася від 2 до 20 тис.

Коли козаки вперше виступили як організоване військо, їх чисельність становила від 2 до 10 тис.Військово-адміністративний полково-сотенний устрій Війська Запорозького виявився настільки вдалий, що з невеликими змінами проіснував до кінця ХVІІІ ст.

Хмельниччина (1648-1657) підняла на боротьбу величезні маси народу. Так, за свідченнями сучасників, під Пилявцями козацьке військо налічувало 100 тис. Під Зборів, за словами Богдана Хмельницького він привів до 360 тис. Регулярного війська було набагато менше: у міжнародних договорах, підписаних гетьманом, фігурують 20, 40 та 60 тис. реєстрових козаків. Після смерті Хмельницького чисельність козацького війська зменшилася і зрідка перевищувала 30 тис. козаків.

Козаки використовували одночасно стрілецьку - рушниці, аркебузи, мушкети, яничарки, пістолі - і холодну зброю, в якій домінували шабля, спис і бойова коса. Хоча були поширені й ножі, кинджали, келепи, аркани, перначі, булави. В артилерії набули поширення гармати малих калібрів, яких у козацькому війську було небагато - як правило, два-три десятки. Їх обслуговували вправні гармаші.При стрільбі використовувалися кулі, картеч й запалювальні снаряди.

Українське козацьке військо не мало окремих родів військ - козак був універсальним воїном. Тому правильно буде говорити про спосіб бою. Успіх у ньому досягався або завдяки раптовій атаці, або щільному вогню з рушниць і гармат. Відтак піхота становила ударну силу козацького війська. Висока вправність і використання найновіших досягнень у зброярській справі дозволили козацькій піхоті досягти найбільш можливої щільності вогню. Козацька кіннота поступалася своїми якостями піхоті. Основними її завданнями були розвідка, переслідування, рейди, флангові атаки, заманювання до пасток.А ще козацьке військо особливо було вправне в інженерно-саперній справі. Козацький табір був водночас способом пересування, перевезення зброї, амуніції та їжі, надійним місцем відпочинку, також захистом під час бою. Досить було оточити себе возами та з’єднати їх мотузками й ланцюгами. Найвразливіші місця табору прикривали артилерією. За необхідності такий табір використовували й у наступі. Протягом XVI ст. збільшувалася чисельність козацьких річкових флотилій. З другої половини цього століття козацтво все частіше з'являється на Чорному морі. А невдовзі ударів козацького флоту зазнають усі турецькі чорноморські міста, включно зі столицею Османської імперії.

Війни з Москвою були для українських козаків звичною справою, починаючи з походу на Москву гетьмана Петра Сагайдачного 1618-го. У цьому поході взяли участь близько 13 тисяч козаків, а вже 1621-го під Хотин він привів 40-ка тисячне військо.1659-го року відбулася найвидатніша битва найбільшої російсько-української війни - Конотопська. Об’єднані загони українських козаків і кримськотатарських вершників під загальним командуванням гетьмана Івана Виговського вщент розбили чисельнішу московську армію. Не останню роль тоді відіграли організовані на західноєвропейський манер регулярні частини мушкетерів.

Про наступний етап розвитку українського війська - Легіон Січових Стрільців - в наступному дописі