МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Збройним силам України - з глибокою шаною і вдячністю

Сьогодні професійне свято наших військовослужбовців – День Збройних сил України. Волею випадку чи історії саме у дату початку однієї із славетних сторінок української армії - Першого зимового походу Дієвої армії УНР 6 грудня 1919 року, в 1991 році парламент незалежної України прийняв закони «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України». Та військові формування на теренах України мають довгу й складну історію, що сягає в глибину віків, їхні підвалини були закладені ще в часи Київської Русі. Пропонуємо зазирнути в минуле та подивитися, якими були типи військових організацій, чисельність і озброєння військ, методи воєнного мистецтва, найвизначніші битви, однострої та зброя українських воїнів у різні історичні епохи. Почнемо із епохи Давньоруської держави.

До середини ХІ ст. головним родом війська була піхота. За озброєнням вона поділялася на легку та важку. Із розвитком зброярського мистецтва обладунки воїна ставали все важчі. Для захисту використовували залізні кольчуги, шкіряні панцирі нашитою на них металевою лускою, металеві шоломи та дерев’яні щити, оббиті шкірою й металом. Іноді залізна кольчуга цілком прикривала тіло воїна. Повністю озброєний руський дружинник важив не менше за західноєвропейського лицаря. Обов’язки дружинника з часом стали переходити від батька до сина. Із середини ХІ ст. піхота поступається своїм значенням кінноті. Іноді вершники використовували коней тільки для пересування, а в бій вступали у піших бойових порядках.

Загальне керівництво військом здійснював князь або воєвода. Окремі підрозділи очолювали молодші князі чи досвідчені дружинники. У похід військо вирушало за наказом князя. Попереду рухалася сторожа. Головні сили йшли слідом разом із обозом. У заздалегідь визначеному місці військо ставало табором. Коли наближався ворог, військо виходило на поле майбутнього бою і ставало в бойовий порядок: «стіну» та «полочний ряд». «Стіна» мала довжину по фронту у кілька сотень метрів і глибину від трьох до 20 рядів. У перших рядах стояли важко озброєні дружинники. За ними розташовувалися вої. «Полочний ряд» був поділений по фронту на три частини: у центрі ставали важко озброєні підрозділи, а на флангах - загони ополчення та легкої кінноти. Після битви переможці обов'язково збирали на полі бою зброю та ховали загиблих.

Наступний етап розвитку українського війська - Велике князівство Литовське - у слідуючому дописі або завітайте у краєзнавчий відділ музею на виставку "Шеврони: традиції та честь українського війська».

За матеріалами Український інститут національної пам'яті