МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

З вдячністю до живих, з пошаною до полеглих...

Ми пам'ятаємо...

А Іловайськ, ніяк не відпускає...

Усі роки бентежить, і болить

Той "коридор". І спОкою немає:

"Вони напевне теж хотіли жить..."

Лунає з радіо, веселий сміх і співи...

А там, під Іловайськом, цього дня

Ісусу і Марії Пріснодіві

Молилися... Хто вмів... Xто навмання...

Гатили "гради"... І земля горіла,

Такому пеклу, й чорт би був не рад...

Вуста хлопчини "Мамо..." шепотіли

І матом крив скривавлений комбат...

І не було до них нікому діла!

Народ в столиці жив своїм життям-

Бо це ж не їм шрапнель шматує тіло!

Бо це не їх... вмирає там дитя!...

Мабуть, ми розучились співчувати.

Суспільство - ділиться, і втім нема вини,

Одні і зовсім не хочуть воювати,

А інші ...не вертаються з війни...

Еміль Дубров.