МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Вшанування пам'яті загиблого 

Сьогодні сьомі роковини загибелі нашого земляка, солдата Числюка Валерія Анатолійовича, старшого водія БРДМ-2 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат», 56-ої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Він підірвався на ворожій міні в районі міста Маріуполь 3 грудня 2015 року.

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Числюк Валерій Анатолійович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.

Вічна та світла пам'ять, щира вдячність та безмежна шана полеглому Захиснику!

Присвята Валерію Числюку

Зима прийшла з тривогою в душі,

Ракети ворога людей вбивають.

Нам землю топчуть чоботи чужі,

Щоденно матері синів втрачають.

Її синок лежить в сирій землі,

Його могилка здалеку біліє.

І сльози скрапують із ясенів,

Грудневий вітер в полі люто віє.

Он сіре небо побіліло все,

За хмарами душа його далеко.

Від болю в серці матір хто спасе?

«Ой, де ж ти сину, зранений лелеко?!»

Пройшли роки… біль втрати не змалів.

Роки бідою чорною прошиті.

Син згинув від рук клятих москалів,

Коли вже згинуть ці людці неситі,

Які людської крові пролили

За всі роки війни уже немало?

Гніздечка вже не раз птахи звели,

Щоби родину лихо обминало.

«Приснися, сину, пташеням наснись,

Щоб уві сні забула всі незгоди.

До мене, мій коханий пригорнись!..»

Не спиться… крутить руки непогода.

Цвіте матусі ніжність і любов,

І плаче пам’ять терпкими сльозами.

Ой вимолено стільки молитов

За любого… не передать словами.

Неначе крила руки до грудей

Притисла мати… молиться до Бога.

Щоби настав день Перемоги…день

Пресвітлий, ясний і пройшла тривога.

Щоби сини вернулися живі,

Щоб рясно розцвіла родинна гілка.

Щоб лютий демон згинув у москві,

Щоб вигравала радісно сопілка.

Віра Кухарук

#музейпропаганди #музейшепетівка #шепетівщина #музейпропаганди_вшанування #герої #війна #вічнапамять