МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Сьогодні, у третю неділю травня, згідно Указу Президента України від 21 травня 2007 року, ми вшановуємо пам’ять жертв політичних репресій.

Уже майже 30 років у нашій державі працюють над створенням і оприлюдненням мартирологу репресованих осіб, проти яких на державному рівні абсолютно незаконно застосовувалися різноманітні форми розправ – від сфальсифікованих обвинувачень, ув’язнень, насильницьких депортацій до рострілів.

Нині електронна Національна база жертв політичних репресій містить 371 661 записи, а на сторінці інформаційно-пошукового проекту «Український мартиролог ХХ ст.» доступна інформація про 67 925 жертв політичних репресій в Україні. За оціночними даними кількість заарештованих громадян нашої держави становить понад 1,5 мільйона осіб (принаймні таку цифру називають історики, опираючись на вцілілі офіційні документи радянських каральних органів), майже 3 мільйони було розкуркулено та депортовано.

Однак робота над формуванням національних книг пам’яті ще далека до завершення, оскільки тут не враховані дані з регіонів колишнього Радянського Союзу, куди були вислані, заслані, депортовані, розкуркулені та трудмобілізовані наші співвітчизники разом зі своїми сім’ями.

Щодо наших земляків, яких не оминула сталінська карально-репресивна машина, за мінімальними підрахунками авторів науково-документального видання «Реабілітовані історією» безпідставних політичних репресій зазнали 4223 мешканці Шепетівщини (згідно з опублікованими даними 2015 р.).

Так, 7 березня 1938 року комендант управління НКВС по Вінницькій області – лейтенант Держбезпеки Вєльський у присутності Гайсинського районного прокурора товариша Морозова – привів у виконання вирок найвищої міри покарання – розстріляв 67 засуджених. Однією із жертв був уродженець Шепетівки Михальський Фелікс Павлович, 1888 р.н.

Крім цього, майже пів тисячі імен уродженців Шепетівки і району містяться на сторінках бази даних «Жертви політичного терору в СРСР» (https://base.memo.ru/).

Доповнюють цю цифру також списки з місць масових поховань жертв сталінських репресій, серед яких були мешканці Шепетівщини. Одним із таких є урочище Сандормах, Карелія (імена закатованих комуністичних режимом можна знайти на сторінці http://visz.nlr.ru/person/book/karel/ ‒ «Поминальні списки Карелії», 1937–1938 рр. ).

На території України найбільшим місцем поховання жертв масових політичних репресій 1937–1941 рр. є Биківнянський ліс під Києвом. Тут знайшли свій останній спочинок за сфальсифікованими обвинуваченнями близько 100 тисяч репресованих. З них на сьогодні встановлено прізвища 14 191 особи, серед яких також були наші краяни. З-поміж розстріляних у цій катівні НКВС, зокрема, знаходиться ім’я уродженця с. Жилинці, а заразом і одного з очільників Української Автокефальної Православної Церкви та вікарія Митрополита Київського і всієї України Василя Липківського – Малюшкевича Костянтина Сергійовича (про його життєвий шлях дивіться далі на нашій сторінці).

На жаль, місць масових розстрілів і безіменних поховань сьогодні в Україні залишається досить багато.

Незважаючи на масштабність репресій, правду про ці злочини українське суспільство і світ почали дізнаватись лише наприкінці 80-х рр. минулого століття.

Впевнені, що подальше розсекречення, оприлюднення і вивчення архівно-кримінальних справ апарату держбезпеки відкриють ще багато невідомих імен, долі яких знищив комуністичний режим. Але очевидним і беззаперечиним є факт, що занадто дорогу ціну українці заплатили за відсутність власної державності...

На фото: 1-3 Акт розстрілу. Джерело: http://1937-1938.org/act_view?act_id=1093

Наукова співробітниця музею Олена Мазурок