МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

#війна_очима_мирних_жителів

В ці дні Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, вшановує подвиг ветеранів, а також жертв війни. Заслуговують на пам’ять й ті, хто постраждав під час окупації і бойових дій, що прокотилися через їхні міста і села.

Сталін, як відомо, всіх, хто опинився на окупованих територіях, вважав зрадниками. Тому, за законами воєнного часу, чоловіки, які потрапили в окупацію, автоматично отримували це тавро та мали власною кров'ю «спокутувати провину». Адже вважалося, що ці люди працювали на ворога і перебували під впливом ворожої пропаганди.

Когось мобілізовували до армії, а багатьох навіть не ставили на облік та відправляли у бій, без військового одягу і зброї. Власне, тому й називали їх із-за цивільного одягу «чорнопіджачники», «чорносвитники», «чорна піхота». Розрахунок був на те, що «чорна піхота» лише виснажить німців та змусить вистріляти запас боєприпасів, щоб потім свіжі частини змогли змусити противника відступити із займаних позицій. Німці їх називали «Beutesoldaten» - «трофейні солдати». З людськими втратами ніхто не рахувався…

Записано за спогадами судилківчанина Головача Олексія Олександровича, 1924 р.н.

"...Після звільнення села усіх чоловіків вишикували на центральній площі Судилкова, жінка-офіцер дала наказ розстріляти їх як зрадників. Але під'їхав якийсь старший званням офіцер щось «гаркнув» до неї і наказав вишикуватись в колону та називати свої професії. Тих, хто знався на будівництві, механізаторів, комбайнерів, спеціалістів сільського господарства та ще деяких професій відвели в бік. Мене, як механізатора, теж відвели в сторону. Решту чоловіків незабаром відправили в бій з німцями, що відійшли в сторону с. Городище. Навіть не перевдягали, дали одну гвинтівку на двох . Там їх в полі і поклали всіх. Ми потім ходили збирати їхні тіла і те, що від них залишилося...".

Будь-яка війна повна людських трагедій, а тим більше Друга світова, яка була найбільш жорстокою і трагічнішою за всю історію людства. У Радянському Союзі ця сторінка довгий час належала до небажаних і фактично заборонених. Про трагедії людей, які не вписувались у канву пафосу та ідеології, взагалі не прийнято було говорити.

Сьогодні, вшановуючи пам'ять ветеранів та жертв війни, ми маємо згадати і тих, хто загинув у лихолітті війни, але не був солдатом. Це наш обов’язок перед ними.