МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

З початком російсько-української війни у 2014 році на захист держави стали звичайні українці, без військового досвіду та усвідомлення, що на них чекає. Ще з тих часів розпочали діяльність активісти, які згодом отримали почесне звання «Волонтер». Допомагаючи ЗСУ, та намагаючись забезпечити бійців усім необхідним, вони з кожним днем також наближали перемогу.

Усе почалося з волонтерства

Валерій Жуковський не зміг залишитися осторонь подій, що відбувалися у країні, і з перших днів став волонтером. З 2014 року він їздив по передових позиціях Луганської і Донецької областей, аби доставити все необхідне для несення служби та виживання на війні нашим захисникам.

Чоловік згадує про свої волонтерські виїзди: «Поїздки були дуже цікавими та небезпечними одночасно. Бувало, що їздив самостійно (зазвичай на фронт відправляється декілька волонтерів), хоч це і не дозволялося. Здійснюючи чергову волонтерську «подорож», розумів, що посилки треба довести за будь-яких обставин. Адже та сама мама щось передала бійцю, його дружина, дитина намалювала смайлик — це все є дуже важливим».

Чи було страшно пану Валерію, на той момент цивільній особі, їздити на фронт? Відповідь на запитання була миттєвою: «Під час поїздок по ділянках ведення бойових дій не усвідомлював, що може статися, наскільки це небезпечно. Пізніше, коли повертався додому, розумів, що ці виїзди були дуже страшними, і міг потрапити під обстріл чи в інші неприємні ситуації».

Служба у славнозвісній 93-ій ОМБр «Холодний Яр»

Волонтерство стало поштовхом для Валерія Жуковського вступити до лав Збройних Сил України. Побачивши у зоні бойових дій 19-річних хлопців, які не дивлячись на свій юний вік і навички стали на захист України, Валерій прийняв рішення укласти контракт із 93-ою ОМБр «Холодний Яр».

«У 2015 році добровільно пішов у бойову бригаду, а саме у танковий батальйон 93-ої., оскільки ще за радянських часів проходив строкову службу у танкових військах, добре вмів ними керувати та знав їх особливості», — розповідає головний сержант.

За три роки перебування в АТО (з 2018 року — «Зона ООС» – ред.) танкіст пройшов такі гарячі точки на Луганському та Донецькому напрямках, як Кримське, Попасна, Піски, Водяне тощо.

У 2017 році Валерій Жуковський демобілізувався та повернувся до звичайного цивільного життя. Своє рішення він аргументував відсутністю контрнаступальних дій на передовій, застосування мирних домовленостей і перемир’я, ведення «оборонної» війни. Чоловік продовжив працювати будівельником і займався туристичними перевезеннями.

Повномасштабна війна: Знову у строю

З початком повномасштабної війни 24 лютого 2022 року, Валерій Васильович за покликом серця повернувся у рідний танковий батальйон 93-ої ОМБр «Холодний Яр». Він брав участь у боях на Харківському напрямку, де власне і здобув трофеї, які передав у наш Музей.

Танкіст згадує: «Коли повернувся на службу у 93 бригаду, зустрів багато знайомих, з якими воював ще в АТО, зокрема мобілізованих 2015-2016 років. До речі, їх дуже багато в танкістах».

Під час служби Валерій Жуковський виконував не тільки свої обов’язки, бойові завдання, але й допомагав вивозити з поля бою поранених побратимів, родини друзів по зброї у мирні міста.

«Ми плідно співпрацюємо з піхотою, адже танкісти завжди з нею. Взагалі піхота — це у тисячу разів більше герої, дуже відважні люди. Ви тільки уявіть: на них броніки, джавеліни, вони постійно під обстрілами, падають на землю, потім знов встають і йдуть у бій. Ми між собою навіть жартуємо, що їм треба платити по мільйону вдень», — говорить військовослужбовець.

Наразі танкіст у званні штаб-сержанта продовжує стояти на захисті країни, нашого народу, своєї родини та звільняти українські землі від окупанта.

#музейпропаганди #інтервю #захисники #захисникиукраїни #герої #ГероїСередНас #героїукраїни #обличчявійни #військовий #військовослужбовець #армія #українськаармія #українськізахисники #ЗСУ #зсу_найкращі #93бригада #холоднояровці #війна #війна2022 #війнавУкраїні #війнавукраїні2022 #АТО #Хмельниччина #Шепетівка #Ізяслав #ізяславщина