МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Дучинський Антонін Філаретович.

Народився 4 серпня 1880 р. у містечку Судилків Ізяславського повіту Волинської губернії. Помер 14 грудня 1928 р., похований у м. Полтаві.

Історик-архівіст. Навчався у Варшавському, закінчив Московський університет (1907). Працював учителем історії у Проскурівському реальному училищі та жіночій гімназії (нині м. Хмельницький). Від 1910 р. мешкав у Полтаві, викладав у реальній школі та Маріїнській жіночій гімназії, водночас співпрацював у Полтавській губернській ученій архівній комісії. Від 1917 р. – старший інспектор народної освіти, інструктор політосвіти при військовому комісаріаті, викладач історії революційного руху в народному університеті, садовому, індустріальному і вечірньому робітничому технікумах.

На початку 20-х років – лектор Інституту народної освіти й педтехнікуму. Від 1919 р. у складі виїзної комісії Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини брав участь в обстеженні історико-мистецьких зібрань у поміщицьких маєтках. Зокрема перевіз із м. Яготина Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині Київська обл.) до історичного архіву Полтавщини особистий архів князів Рєпніних.

Для ознайомлення із системою освіти, музеями, культурним життям Західної Європи, здійснив поїздки до Австрії, Німеччини, Франції, Великої Британії. Помер після завершення роботи з’їзду істориків-марксистів, на якому у виступах окремих осіб були допущені нетактовні й безпідставні випади проти українських вчених.

Основні праці: «К заботам князя Алексея Борисовича Куракина о судоходствах рек в Малороссии» (1914), «Революційна Українська партія на Полтавщині» (за архівними матеріалами 1901-1905 рр.), «Матеріали з громадського життя й літературного життя України ХІХ і початку ХХ ст.» (1928), «З студентських літ Євгена Народовича» (1929). публіцистичних статей. Основні теми творчості — добро і зло, людська самотність, свобода і тиранія.