МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Грунтковський Олег Леонідович - генерал-лейтенант, начальник Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних сил України з квітня 2016 по березень 2020, з березня 2020 року - генерал запасу.

Народився у селі Купино. Закінчив Михайлюцьку середню школу. Навчався у Єйському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків.

«…Мені подобалася авіація. Я народився й виріс у селі. Авіації ніколи не бачив. А багато читав, багато фільмів дивився про літаки. Тому і пов’язав свою долю зі Збройними силами…У військкоматі не було розподілу в українські льотні училища, тож довелося із Хмельниччини їхати в Краснодарський край…»

Лейтенанта Грунтковського доля закинула в Забайкальський військовий округ, далі - в Монголію . В 1988 році повернувся в Овруцький авіаполк на Житомирщині. З розпадом СРСР в Україні проводилось скорочення військової авіації, розформовувались авіачастини. Довелось часто змінювати місце проходження військової служби: Луцьк, Черляни на Львівщині, Вінниця. Двічі підвищувати рівень військової освіти у Києві. «…Старший син, до речі, повертався в один і той самий клас, в одне місто тричі…»

В 1991 році Олегу Леонідовичу запропонували займатися гуманітарним напрямком в авіаційній бригаді, адже посада не забороняла ЛІТАТИ. Здіймався у небо на літаках Л-29, Су-7у,Су-17,Су-17м2, Су-17м3, СУ-24, АН-26 до 2005 року.

У 2013 році полковник Грунтковський працював заступником командувача Повітряних сил ЗСУ із виховної та соціально-психогічної роботи, планував звільнятися в наступному році. Але коли розпочалася війна, зрозумів, що Збройним силам потрібні його знання, його досвід у виховній роботі з особовим складом, його допомога там – НА ФРОНТІ. В зоні проведення АТО, ОСС проводив по декілька місяців безвиїзно. В серпні 2015 року отримав нагороду - орден Данила Галицького.

Обидва сини Олега Леонідовича також військові: старший, Євгеній - офіцер Управління повітряним рухом; молодший, Сергій - офіцер Центру аеронавігаційного забезпечення.

Йдучи у «запас» Олег Леонідович написав на своїй ФБ сторінці: «…Мав честь разом з вами служити Україні! Дякую всім за плідну працю, відверті відносини та дружню підтримку. Той внесок який ми разом зробили у відновлення боєздатності ЗС України неоціненний. Завдяки напруженій, жертовній праці нам вдалось створити потужну систему морально-психологічного забезпечення військ (сил), що здатна протистояти і сьогодні російській агресії. Формуючи бойовий дух воїнів, ми в першу чергу турбувались про людей. Найкраща наша з вами оцінка – це сльози радості матерів, які зустріли живих дітей. Ми завжди будемо схиляти голови перед доблестю тих, хто ціною свого життя зберіг нашу державу…»

Наукова співробітниця музею Наталія Кручук