МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

45-й день народження святкував би полковник Ігор Вікторович Ляшенко, командир 1-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, та ворожа куля обірвала його життя 19 червня 2014 року.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку бойового командира, Ігоря Ляшенко, посмертно нагороджено орденами: «Народний Герой України» та Богдана Хмельницького I ступеня.

Низький уклін, світла пам'ять та вічна слава Герою!

Ми за Батю відплатим…

(пам’яті Ігоря Ляшенка)

Не триватиме вічно російсько–вкраїнська війна,

Таки рано чи пізно здобудемо ми Перемогу.

Пам’ятатимем завжди Героїв своїх імена,

І молитви жалобні за воїв складатимем Богу.

Він найперший пішов боронити від ворога край,

Хоч молилися ревно за нього дружина і мати,

Ігор в небо злетів і сховався вмить за небокрай.

Пошматоване «Градами» небо волало: Відплати!

– Ми за Батю відплатим! – кричали солдати в сльозах.

Україна і світ ще не знали такої навали.

Як налякані птахи ячали в зелених садах!..

На беззахисних нас московити напали зухвало.

У той день нещасливий погасло немало життів,

Диким криком кричали й скрапали від болю їх весни.

І прокляли на вікії вічні вдовиці катів.

Та кричи не кричи, таки жоден з синів не воскресне.

Як це страшно і дико втрачати дорослих дітей…

Хоронили Ляшенка, то плакало зранене небо.

Серце рвалося в сивого батька від болю з грудей,

Вороння сатанинське всміхалось собі скалозубо.

Військо «братнє» московське гуляло привільно в степу.

По крупинці ми сили збирали, щоб відсіч їм дати.

З укриттів вибігали солдати і били всліпу.

На колінах молила за кожного Господа мати.

Це сьогодні полковнику було б всього сорок п’ять.

Як радів би він успіхам донечки Насті і сина!..

Та напали рашисти вночі, як злодюги, як тать,

І ще досі спливає від крові моя Батьківщина.

В батальйоні солдати для нього були, як сини.

Ми всі молимо Бога, щоб з бою живими вернулись.

Хоч немає й краплини вкраїнців ні в чому вини.

Перемозі раділи б, якби ми ординців позбулись.

Віра Кухарук