МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

30 серпня 2015 року, під час несення військової служби поблизу села Новоселівка Друга Волноваського району Донецької області, обірвалося життя судилківчанина, солдата Лабунця Юрія Дмитровича, старшого навідника мінометної батареї 2-го механізованого батальйону 14-ої окремої механізованої бригада імені князя Романа Великого.

Вічна пам'ять земляку!

Неначе птах летиш додому

(пам’яті Юрія Лабунця)

Неначе птах, летиш додому Побачити своїх синів. Долаючи і біль, і втому, Втікаючи від жахних снів.

А сни з тобою й там на небі, Де тихий райський теплий день. Приходять уночі до тебе І спокій розбивають вщент.

І ти пригадуєш Судилків, Синочків ще таких малих. А поряд аж дзвенить осколків, Та ти до них, напевно, звик.

Ти закурив… заплющив очі, До побратимів знов летиш. Де рвуться міни й серед ночі Все орки рвуться до мети:

Завоювати Україну, Донбас забрати і Херсон. Зробити з красної руїну. Так повелів тиран Нерон,

Що править нині у расеї. Хто проти нього – всіх їх геть! У нього хворі всі ідеї, Бо зло несуть усім і смерть.

Ти віриш, зло таки загине І переможе скрізь добро. Хай щезне ворог з України! Хай нечисть змиє всю Дніпро!

Віра Кухарук