МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

25 серпня 2014 року під Іловайськом відбувся останній бій для нашого земляка Крепця Леоніда Петровича, старшого солдата 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади. Його підрозділ потрапив в оточення поблизу села Дзеркальне.

Родина наполегливо розшукувала зниклого безвісти майже цілий рік. В липні 2015 року за даними експертизи ДНК Леоніда Крепця офіційно визнано загиблим. Мама, Наталія Володимирівна, не погоджується із результатами експертизи, вона продовжує розшукувати сина.

Указом Президента України № 568/2015 від 5 жовтня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

Верни нам тих, що зникли, у родину

(пам'яті Леоніда Крепця)

Зник безвісти наш Леонід в ту ніч, Коли ще битва тільки розгоралась. За Іловайськ лише кривава січ Між москалями й нами починалась

Хто передасть кривавість тих жахіть, Коли від болю почорніло небо? Та стільки років всі були глухі До горя материнського… Так треба?

Мабуть, що так. Ніхто не відповів За втрати із високих генералів. Де син її у тридцять посивів, Там не було синочків вищих кланів.

Як боляче, чи ангел відступив, Чи доленька щаслива одцуралась?.. Не передать словами біль і гнів, Коли матуся сина не діждалась.

Там сотні полягло таких як він - Розумних, гарних, добрих і сміливих. Не віддзвенів у Києві ще дзвін, А в Україні знову горя зливи.

Хіба тих виродків назвеш людьми, Що цю війну трикляту розпочали? Бо вилізли із чорної пітьми Песиголовці хижої навали.

Біль материнський ні, він не змалів За всі роки, за ночі всі безсонні. Побільшало лишень сиріт і вдів, Які залишились сьогодні безборонні.

Всевишнього прошу: Дай нам утіх! Верни нам тих, що зникли, у родину. О, Господи, прошу, врятуй усіх, Хто нині захищає Україну!

Віра Кухарук