МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Пам'ятаємо...

13 березня 2015 року в селі Оброшине на Луганщині обірвалось життя нашого земляка Ігоря Івановича Балди, добровольця з позивним «Хмурий», бійця 1-ого окремого інженерно-будівельного батальйону ЗСУ, патріота України з активною громадською позицією, діяча козацького руху Хмельниччини та УНА-УНСО(Українська національна асамблея — Українська народна самооборона).

Слава Герою, славному сину української землі!

Його життя – це радощі й печалі.

Якутія, де вислані батьки,

Про Україну мріяли ночами,

І подумки все бігли навпрошки

У рідний край, освячений Тризубом,

До гетьманів, славетного Дніпра,

На Батьківщині під блакитним небом

За рідне слово не один вмирав.

Увесь Сибір засіяли кістками

Синів вкраїнських, хрещених в огні.

За воленьку боролися роками

Знедолені, змордовані, смутні,

Незламні патріоти, сильні духом,

Готові враз повстати бунтарі.

Ігорко БАлда той ще відчайдуха…

Він не зганьбив свій старовинний рід.

Жовто–блакитний стяг підняв над містом,

Що зринув птахом у небесну вись.

Із каторжанського, міцного тіста

Був козаком і закликав: «Борись!»

У Шепетівці він засновник сотні

Козацької, сміливий отаман

Коша Хмельницького, де непохитні

Творили власний й київський Майдан.

В столиці мир узяли під приціли,

І вкотре в рідний край прийшла біда.

Вже вороги від крові захмеліли–

Московії й мордви страшна орда.

У військоматі він дістав відмову,

Та з добробатом все ж попав на Схід.

Народ вкраїнський й мову калинову

Він захищав і власний родовід.

У ЗСУ є служба нелегкою,

Бо міни й кулі линуть звідусіль.

У березневі дні лягла росою

Кров «Хмурого», бо влучили у ціль…

Убили патріота супостати,

Та в серці більше віри, ніж зневір.

Похоронили там, де батько й мати,

Де прадіда старезний осокір.

Не уникав ніколи небезпеки,

Сміливий був і рвався першим в бій.

На Львівщину несуть весну лелеки.

Навіки наш Герой у пам’яті живий!

Вірш Віри Кухарук