Пошук |
---|
Вхід на сайт |
---|
Календар |
---|
Статистика |
---|
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
Друзі сайту |
---|
09:33 ПАМ'ЯТЬ НЕ ДЛЯ ТОГО, АБИ ПЛАКАТИ, А ЩОБ ТВОРИТИ ЕНЕРГІЮ ДЛЯ МАЙБУТНІХ ПОКОЛІНЬ. | |
ПАМ'ЯТЬ НЕ ДЛЯ ТОГО, АБИ ПЛАКАТИ, А ЩОБ ТВОРИТИ ЕНЕРГІЮ ДЛЯ МАЙБУТНІХ ПОКОЛІНЬ. Спогади Тетяни Кравець, хресної мами Максима Коваля: «Липень для нас – це завжди 2014 рік…15 липня минає вже 7 років, як обірвалося життя люблячого сина, онука, брата, племінника і похресника Максима Коваля. Старшого сержанта, стрільця-помічника гранатометника 24-ї механізованої бригади. Ми з біллю згадуємо, як зустрічали Максимка, у скорботі непоправної втрати. Часто себе запитую: за що ж його вбили? За що? За Україну. За любов до неї… Максим завжди мав загострене відчуття справедливості в першу чергу до себе, до своїх однолітків і до рідні. Був співчуваючим, розважливим, щирим, відкритим, самостійним і завбачливим, готовим завжди прийти на допомогу. Він мріяв бути миротворцем, мабуть, з самого дитинства…. Так сталося, що в родині він зростав серед дівчат(вони були одного віку). Тому, завжди намагався примирити або вирішити конфлікт між дівчатами мирним шляхом. Ще задовго до Майдану і до війни наш Максимка вирішив піти на контрактну службу. З телефонної розмови, він захоплювався військовим життям , військовою технікою. З його слів: «Хрещена, я знайшов себе тут». Радів мирній службі всього два місяці, а потім потрапив туди…на лінію зіткнення. Мріяв з побратимом з Вінниччини після закінчення війни бути миротворцем у гарячих точках світу. Загинув за три місяці до свого Дня народження, тому назавжди залишився 20-ти річним нашим Максимком. Просимо Бога, щоб пам’ять всіх убитих згуртувала нас, живих, дала силу і волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. Хай горить свіча пам’яті. І серцем нехай кожен з нас торкнеться до цього вічного священного вогню – частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував найдорожчим. Вони повинні жити у нашій пам’яті». | |
|