МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Мистецтво вулиць чи вуличне мистецтво? Звичайний вандалізм чи сучасний вид мистецтва, що намагається донести свої ідеї максимально ширшій аудиторії? Яким чином це мистецтво дотичне до війни? Для того, щоб це з'ясувати, варто звернутися до суті поняття, мети та ідеї творців, а також до історії походження стріт-арту, бо саме таке визначення цьому виду мистецтва дає сучасне мистецтвознавство.

Стріт-арт (від. англ. Street art – вуличне мистецтво) – це напрям в образотворчому мистецтві, який виник на початку 1980-х років в результаті «еволюції» графіті (художніх написів). За цей зв'язок із написами дехто порівнює його з наскельними розписами печер Ласка та Альтаміра та виводить історію мало не до первісних часів. Характерною особливістю стилю є яскраво виражений урбаністичний стиль; особливої популярності набув уже в 21 столітті. Варто зазначити, що термін «стріт-арт» є збірним і зараз включає в себе графіті (спрей-арт), трафарети, постери, мурали. Головною умовою приналежності є не стільки техніка виконання, скільки розміщення та змістове наповнення. Вулиця як картинна галерея стала відповіддю на запит художниками зв’язку з аудиторією, розширення її та донесення своїх ідей максимально великій кількості людей. Таким вуличні художники бачать спосіб підвищення рівня інформованості населення, протистояння цензурі та іншим рамкам та обмеженням. Другою важливою складовою приналежності до стріт-арту є певний смисловий, ідейний посил, проблема, до якої привертається увага. Головна суть ідеї стріт-арту – неофіційно (а то і незаконно), засобами мистецтва доносити до максимальної кількості людей інформацію, яка замовчується або якій не приділяється досить уваги зі сторони влади чи/або суспільства. Погодьтеся, одна справа, коли тобі з монітора або екрану подають сухі статистичні цифри втрат на війні в іншій країні, чи рівень смертності від голоду – і зовсім інше, коли тобі це показують через мистецтво, яке апелює не до прагматичного, сухого розуму, а торкається безпосередньо твоєї душі, свідомості, емоційно-вольової сфери.

Таким чином, на сьогодні вуличне мистецтво є потужною платформою для суспільного і політичного вираження різних проблем. Цьому сприяє і тенденція вуличних художників до частих подорожей між країнами, що дозволяє розширювати і поглиблювати свої уявлення і погляди на ту чи іншу проблему, яку вони намагаються висвітлити. Стріт-арт змушує нас думати, робити висновки і змінюватися.

Проте не варто забувати, що стріт-арт, окрім суспільної значимості, є мистецьким утворенням. А тому, окрім змістової складової, суттєво еволюціонує і художня складова. У цьому напрямі мистецтва немає зайвого, надлишкового, синтетичних смислів; разом з тим, він відповідає сучасним тенденціям, роблячи мистецтво загальним і нічиїм одночасно. Якість його робіт, їх цінність визначається тільки смаком глядача. Стріт-арт декларує тезу про те, що мистецтву не потрібні жодні посередники – у вигляді видань, галерей, критиків. Він проголошує важливим лише два фактори - свободу і художню цінність. Художники вулиць творять за власною ініціативою, спонтанно, емоційно. І навіть ключова необхідність анонімності автора не заважає дійсно талановитим і кмітливим майстрам здобути світове визнання. Таким «золотим стандартом» вважається Banksy. Досі ніхто не має достовірної інформації про те, хто він, окрім ймовірності, що він родом з Бристоля. Зате його малюнки популярні у всьому світі, багато з них навіть набули офіційного охоронного статусу.