Пошук |
---|
Вхід на сайт |
---|
Календар |
---|
Статистика |
---|
Онлайн всего: 2 Гостей: 2 Пользователей: 0 |
Друзі сайту |
---|
10:20 Леонід Перфецький – художник, який зобразив бій на станції Крути. | |
Леонід Перфецький – художник, який зобразив бій на станції Крути. 29 січня 1918 року, біля станції Крути, відбувся бій між підрозділами Української Центральної Ради та більшовицькими військами. Проти однієї тисячі українських старшин та юнкерів, студентів та гімназистів виступило близько шести тисяч більшовицьких вояків (у бою брало участь до 3 тис. осіб). Бій почався зранку і тривав до пізнього вечора. Згодом українські підрозділи, підбираючи вбитих і поранених, змушені були відступати потягом до Києва. Під час відступу 27 студентів потрапили у полон до більшовиків. Перед стратою їх дуже сильно катували. А в останні хвилини життя гімназист Пипський почав співати гімн «Ще не вмерла Україна». Його підтримали інші студенти. Більшовики заборонили ховати оборонців Крут. Попри цю заборону тіла страчених були поховані місцевим священиком на кладовищі с. Печі. 19 березня 1918 року їхні тіла перепоховали на Аскольдовій могилі у Києві. Бій під Крутами мав вагоме історичне значення. Завдяки українським юнкерам, гімназистам і студентам наступ більшовиків було затримано на декілька днів, чим дозволив урядові УНР добитися визнання України на міжнародній арені. Миті бою під Крутами зобразив на своїй картині художник Леонід Перфецький, якому в цьому році виповнилося б 120 років. Саме її часто використовують вчителі шкіл на уроках патріотизму присвячених пам’яті Героїв Крут. Картина «Крути», яка створена за допомогою акварелі, належить до найтрагічніших його творів. Автор картини народився 23 лютого 1901 року в селі Ладижинка на Уманщині. Батьки походили із Галичини. Згодом, наприкінці ХІХ ст., вони переїхали на Наддніпрянщину. Леонід спочатку навчається в школі у м. Орел, згодом у Московському університеті. Під час Першої світової війни здобуває освіту в школі прапорщиків у Петергофі. З початком Української революції майбутній художник-баталіст повернувся до України та вступає в лави української армії. Був командиром кінної сотні 8-го пішого Чорноморського полку 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. Улітку 1919 року сотник Перфецький приймав участь в оборонних боях з більшовиками за Вапнярку і Жмеринку. Згодом учасник Зимового Походу. Восени 1920 року брав участь у польсько-радянській війні. Після укладання Ризького договору Леоніда Перфецького разом з іншими українськими військовими інтернувала Польща. В Польщі чоловік вступає до Академії мистецтв у Кракові, де навчався з 1921 по 1925 рік. З 1925 по 1941 роки Леонід проживав в Парижі. У 1941-му році художник їде до Німеччини. Через рік його запрошують до Львова в якості ілюстратора для щомісячника «Наші Дні». У 1943 році Леонід Перфецький із друзями створив школу під назвою «Вищі Образотворчі Студії», в якій працював викладачем малюнку. До речі, історію мистецтва в цій школі викладав митрополит Андрей Шептицький. Наприкінці березня 1944 року чоловік переїжджає до лемківського села Лабова. Тут він перебував до серпня, а потім їде до Західної Європи. У тому ж 1944-му Леонід був художником-кореспондентом дивізії «Галичина». В цей час він створює збірку графічних малюнків «Українська дивізія». Після поразки нацистської Німеччини, Леонід Перфецький потрапляє до таборів переміщених осіб у Зальцбурзі. У 1954 році митець переїхав до Канади у місто Монреаль. Тут він займався релігійним малярством. Помер 25 жовтня 1977 року. Похований у Монреалі. Провідним жанром Леоніда Перфецького був батальний живопис. Більшість своїх творів чоловік присвятив подіям Української революції 1917-1921 рр. Найбільш відомі його праці – «Українізація Чорноморського флоту», «Взяття Арсеналу в Києві», «Бій під Крутами», «Чотирикутник смерті», «Епідемія тифу», зимові походи. В них художник намагався докладно зобразити уніформу, відзнаки, зброю, настрій і дух тієї епохи. Загалом Леонід Перфецький створив більше ста картин. Вони мають велику цінність як мистецьку, так і історичну. Науковий співробітник Музею пропаганди Лукашук Олександр | |
|