МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

80-та річниця страти євреїв Полонного

Перші письмові згадки про поселення євреїв у Полонному датуються ще ХVII століттям. На кінець ХІХ століття місцева єврейська громада становила майже половину всього населення, налічуючи 7910 осіб. Більшість з них працювали на Полонській порцеляновій фабриці, засновником якої був славутський фабрикант Мойсей Шапіро.

На початку ХХ століття у місті функціонувало 15 синагог, які до кінця 1920-х років були закриті радянською владою. Окрім цього, діяли тут 3 єврейські школи, засновані ще у 1887, 1897, 1910 роках відповідно. Останню більшовики зачинили у 1939 році. Станом на той рік у Полонному проживало 4171 єврей (30% від загальної чисельності населення).

Через два роки, 6 липня 1941 року, місто окупували німецькі війська. Провівши реєстрацію місцевих євреїв, нацисти розпочали акцію з їх винищення. За спогадами Трибун Мані, уродженки Полонного та колишньої ув’язненої місцевого ґетто, 25 липня каральний загін відібрав 50 здорових та сильних чоловіків для копання рову у лісі неподалік залізниці. Над ним через деякий час були розстріляні десятки євреїв.

Зокрема, на початку серпня 1941 року нацистські палачі стратили 19 євреїв за звинуваченнями у комуністичній діяльності. 23-го серпня того ж року німецький поліцейський ескадрон вчинив таку ж розправу ще над 113 євреями.

Найчисельнішу страту поліцейський полк «Південь» провів 2 вересня 1941 року, протягом одного дня позбавивши життя 2000 чоловіків, жінок, дітей та пристарілих.

Решта місцевих євреїв, які залишились в живих, були переміщені до ґетто, куди також депортували євреїв і з навколишніх сіл. 25 червня 1942 року під час ліквідації ґетто німецька поліція, що прибула з Шепетівки, розстріляла 1270 його заручників. Так було вирішене «єврейське питання» у м. Полонне.

Детальніше про події Голокосту у Полонному можна дізнатись з відеосвідчень очевидців, доступних на веб-сторінці команди Yahad-In Unum – французької організації, створеної з метою виявлення місць масових захоронень євреїв.