МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

З нічого не народжується нічого,

під лежачий камінь вода не тече.

Хто не горить, той коптить.  Це закон.

Хай живе полум’я життя!

Цей вислів Миколи Островського став   крилатим. Знаменно, що виголосив він його рівно 75 років тому, 25 вересня 1936 року, в бесіді з завідувачем відділом літератури та мистецтва газети «Комсомольська правда» Семеном Тригубом.  Ці слова і стали девізом культурно-мистецького свята творчості людей з особливими потребами «Полум’я життя», присвяченого дню народження Миколи Островського.

Починаючи з 60-х років минулого століття наукові працівники музею почали збирати і висвітлювати в експозиції матеріали про людей, які в силу різних життєвих обставин опинилися в такому ж важкому становищі, як і Микола Островський, та не зламалися. З року в рік, борючись за життя, щоденно долаючи біль і труднощі, знайшли свою справу, що приносить особисте задоволення і розуміння та захоплення оточуючих .

  Недільного ранку    25 вересня на площі перед музеєм і в самому музеї було людно. Приїхали гості з Дніпропетровщини, Донеччини, Івано-Франківщини, Волині, рідної Хмельниччини, Шепетівки.

  На захід завітали заступник голови - керівник  апарату  Хмельницької облдержадміністрації Лілія Віталіївна Бернадська, міський голова Шепетівки  Сергій Андрійович Антонюк, голова рай- держадміністрації   Іван Кирилович Адамець,  голова районної ради Микола Степанович Ковальчук. Учасники та гості свята  поклали квіти до пам’ятника М.Островського.

Відкрила свято директор обласного літературно-меморіального музею М. Островського Тетяна Валентинівна Грищук. З вітальним словом до присутніх звернувся міський голова Сергій Андрійович Антонюк, який приділив значну увагу проведенню заходу.

    Приєдналася до вітань і гостя з Києва Олена Іванівна Александрова, президент Народної академії творчості інвалідів України.

Концертну програму відкрив народний аматорський хоровий колектив «Пролісок» Шепетівського УТОСу.  Свої творчі здобутки  презентувала шепетівчанка Вікторія Кузнєцова, яка зачарувала присутніх піснею «Мы вместе», адже  «Дружба – це, насамперед, щирість»,  писав в статті «Мої мрії» Микола Островський. Саме про таку дружбу співала наша землячка. Щира дружба єднає музей М.Островського з Галиною Петрівною Гаєвською, головою громадської організації інвалідів «Агентства «Альтернатива», м.Маріуполь Донецької області. Нелегку дорогу до Шепетівки Галина Петрівна подолала вже вдруге, щоб презентувати творчість своїх талановитих земляків. З захопленням  розглядали присутні макет вітрильника «Крузенштерн», виготовленого Петром Павловим, з Маріуполя колишнім воїном-афганцем, інвалідом 1 групи.

 Шепетівчани й досі з теплом згадують виставку рушників «Нев’янучий сад»  сестер Світлани та Галини Махонюк з села Овадне, що на Волині. На день міста нам знову випала нагода роздивитися дивовижні візерунки рушників, вишитих їхніми тендітними руками. На жаль, Світлани вже майже два роки немає серед нас, але наші земляки мали можливість поспілкуватися з її сестрою Галиною, яка продовжує спільну справу. Вона багато вишиває,  бере участь у виставках, фестивалях. Своїм мистецтвом несе людям красу, тепло і радість. Про це вона говорила на сцені музею.

Волинянин Віктор Сорока пересувається на протезах, подолав важку дорогу з Ківерців і  привіз у Шепетівку чудові картини, які були представлені на виставці.

Бурхливими оплесками зустріли учасники та гості свята  гордість Нетішина, Хмельниччини, всієї України тричі чемпіонів світу з танців на інвалідних візках – подружжя Надію та Івана Сіваків. Вони виконали танець, який назавжди, гадаємо, запам’ятається глядачам.

На виставку образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва  представили свої роботи гості з Полонного: Наталія Коркішко, Оксана Сагалова, Світлана Качуровська, Ірина Рибій, колектив клубу молодих інвалідів «Каскад» під керівництвом Світлани Анатоліївни Коваленко. Наталія Кушнір подарувала учасникам пісню.

Не залишили байдужими жодного учасника прикраси з соломи вироби, виготовлені майстерними руками Вікторії Ровінської зі Славути.

Виставкове містечко вигравало барвами картин, вишивок, різноманітних виробів умільців шепетівщини: Олени Жерденко, Наталії Кашубської, Наталії Ребрини, Марини Миколюк, Вікторії Шкабари, Ганни Кушик, Віри Дем’янюк, Петра Верби (мякі іграшки), Людмили Пузирьової (роботи з природного матеріалу), Дмитра Казмірука (вироби з бісеру), Наталії Шамрай (вироби зі шкіри),  учнів  пансіону Вероніки Краснянської та Івана Тишка.

«Найщасливіша людина та, яка, засинаючи, може сказати, що день прожито не дарма, що він виправданий працею» - пригадуються  слова Островського, коли поруч з нами  такі працьовиті люди, як бджоляр Анатолій Петрович Порубенський з села Городнявка Шепетівського району.  Зі своїм медоносним господарством  Анатолій Петрович справляється відмінно, не зважаючи на те, що все доводиться робити однією рукою.  

На свято  завітали члени реабілітаційного центру «Простір» з  Івано-Франківщини зі своїм керівником Марічкою Лазарович, яка представила своїх друзів, прочитала власні вірші і  виконала танець на візку.

Приїжджим гостям  працівники музею влаштували екскурсію по місту і в Городищенський Різдво-Богородицький монастир.

Свято на шепетівській землі відбулося за сприяння обласної державної адміністрації та обласного управління культури, туризму і курортів і завдяки допомозі місцевих спонсорів, благодійників.

 Від свята в учасників залишилися найкращі враження. Адже таке свято на базі музею проводиться в Україні вперше, як зазначила О.І.Александрова, президент Народної академії творчості інвалідів України. І висловила сподівання, що такий захід, започаткований шепетівським музеєм М.Островського,  проводитиметься щорічно. 

 Полум’я свята нехай не згасає на довгі роки, а незламний дух нашого земляка Миколи Островського допомагає кожному з нас в житті!

Алла Бунечко, заступник директора з наукової роботи музею М.Островського.