МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Як чекісти знищували осередки українофільства на Одещині

15 червня – роковини масового розстрілу засуджених у справі “підпільної петлюрівської організації” в Одесі. Тоді 102 роки тому чекісти розстріляли 63 людини, багато з яких мали проукраїнську позицію. Зокрема, жертвами стали місцеві представники товариства “Просвіта”, які займались поширенням української мови, історії та культури.

У лютому 1920 року Червона армія втретє захопила Одещину, завдавши поразки денікінцям. Розгорнувши органи ЧК, більшовики відновили “червоний терор”, щоб остаточно закріпити свою владу на українській території. Тоді ж чекісти отримали офіційний дозвіл від Всеукраїнського ревкому проводити розстріли “активних контрреволюціонерів” в Україні.

Наступного місяця для посилення місцевої ЧК до Одеси приїхали 79 чекістів із Харкова, Іваново-Вознесенська, Москви і Саратова. Репресивну діяльність також проводили військові частини і трибунали, які не мали обмежень у визначенні вироків.

У місті оголосили надзвичайний стан, під час якого влада перейшла від обраних рад до ревкомів.

Уже 17 – 18 травня одеська губернська ЧК розпочала справу про підпільну петлюрівську організацію, яку очолював колишній командир Дроздовського полку Добровольчої армії Гусак-Гусаченко. Пропаганда стверджувала, що Гусак-Гусаченко разом зі своїми вояками планував перейти на бік армії УНР. Тоді чекісти розстріляли Георгія Тютюнника, Михайла Клика, Володимира Маковського, Миколу Солчинського і Галину Чижевську.

Наприкінці травня ЧК сфабрикувала нову справу проти “петлюрівського руху”. За цією справою до 8 червня заарештували 170 людей. Більша частина звинувачених – представники місцевої “Просвіти”, люди, які були в її книгарні під час облави, воїни УГА, “дрібні спекулянти” і колишні члени РКП(б).

Розгляд справи тривав недовго – 14 червня колегія Одеської ГубЧК винесла вирок усім заарештованим. До розстрілу засудили 63 людей, здебільшого “просвітян”, воїнів і старшин УГА. Розстріл відбувся вночі проти 16 червня. Тоді були вбиті Анатолій Усаневич, Олександр Горобач, Іван Церр, Ольга Розе, Лаврентій Коник, Бограт Гозалов, Костянтин Сіренко та ін.

До ув’язнення в концтаборах засудили 48 людей, із яких 12 отримали 5-річний термін, а 36 – від 1 до 3 років. Решту звинувачених відпустили.

Упродовж 1920 року через звинувачення в участі в підпільній петлюрівській організації розстріляли понад 200 одеситів. На території Одеської губернії розстріляли більш ніж 1 500 людей, таку ж кількість одеситів ув’язнили в концтаборах.

Репресії проти “просвітян” тривали і в наступні роки. У журналі “Сучасність” (вип. 1992 р., №11) були опубліковані спогади про ті події одеситки, учительки української мови й літератури Антоніни Лавріненко: “...Навесні 1921 року викладачі і всі присутні на лекціях “Просвіти” були заарештовані. Всю ніч їх протримали в Чека, деяких залишили, решту відпустили. Серед відпущених була й моя близька приятелька Леся Стрельченко. Мені просто пощастило: я хворіла на тиф і того дня у "Просвіті" не була. Саме тоді велике нещастя спіткало сім'ю моїх знайомих. Брата студента Клави Грінченко, теж студента, який був одним із керівників "Просвіти", заарештували й відразу ж розстріляли. А ранком працівники Чека приходили додому і просили вибачення у матері — мовляв, помилилися, прийняли його за когось іншого.. "Просвіта" була ліквідована.”

Протягом 1922 – 1923 років чекісти знищили всі осередки “Просвіти” на захопленій більшовиками території України. Жителі багатьох регіонів, зокрема й Одещини, уже боялися говорити, що вони українці.

На фото – світлини документів зі справи “Підпільної петлюрівської організації”.