МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Я до вас повернусь, мої любі, промінчиком сонця…

24 червня 2014 року страшна звістка прийшла в родину Олександра Михайловича та Надії Іванівни Мазунових з села Михайлючки – під Слов'янськом, поблизу гори Карачун терористи підбили вертоліт. Серед членів екіпажу був їхній син Руслан, майор Збройних сил України, бортовий авіаційний технік вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації.

Руслан з дитинства мріяв літати. І щоб втілити мрію в життя, наполегливо готувався до вступних іспитів у Васильківське військове авіаційно-технічне училище. Додатково займався фізикою, математикою та фізичною підготовкою.

У 2000 році разом з лейтенантськими погонами отримав направлення у місто Броди Львівської області для проходження військової службив3-й окремій бригаді армійської авіації, де швидко набув великого досвіду з експлуатації вертольотів.За зразкову службу Руслан Олександрович неодноразово заохочувався. Зокрема був нагороджений медаллю «За сумлінну службу» III ст., пам'ятним нагрудним знаком «Воїн-миротворець», медаллю ООН «UNMIL».

У Бродах Руслан зустрів свою кохану дівчину Аню, з якою одружився у 2004 році. 2005 року у подружжя Мазунових народився син Михайло, а 2009 – Захар. Та, нажаль, через постійні військові відрядження доводилось часто бути далеко від люблячої родини: у 2005, 2007 та 2009 роках брав участь у миротворчій місії ООН в Ліберії в складі українського миротворчого контингенту.

У 2011році тридцятидворічний майор Мазунов вийшов на пенсію за вислугою років. Та сидіти дома без роботи Руслан не звик. Влаштовується працювати вахтовим методом у цивільній авіації в Ніжині, що на Чернігівщині. Зарахований бортовим авіаційним техніком авіаційної ескадрильї спеціального призначення на вертольотах Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС.

Та у зв'язку з російською збройною агресією проти України в березні 2014,після оголошення часткової мобілізації, Руслана Мазунова було призвано з резерву до лав Збройних Сил України. З квітня 2014 у складі екіпажу вертольоту виконував завдання з доставки вантажів та особового складу в зоні проведення антитерористичної операції: вивозив поранених, перевозив на борту лікарів, медикаменти, харчі та зброю, постійно брав участь у порятунку колег-військових та цивільного населення.

24 червня екіпаж вертольоту Мі-8МТ («63-й жовтий») під командуванням підполковника Андрія Бєлкіна доправив вантаж в район Слов'янська і забрав групу фахівців Служби безпеки України, які встановлювали телекомунікаційне обладнання в зоні проведення АТО. Та, незважаючи на десятиденне перемир’я, яке було проголошене 20 червня, після зльоту з гори Карачун близько 17:10 вертоліт був збитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу.

За свідченнями очевидців, озброєна група терористів чекала на зліт вертольота. Бойовики пересувалися на двох легковиках та мікроавтобусі. Після пуску ракети з ПЗРК, вони втекли у напрямку найближчого населеного пункту. Внаслідок влучення ракети вертоліт вибухнув і впав поблизу села Новоселівка (на той час - Красноармійське) Слов'янського району, почалася пожежа з детонуванням боєкомплекту.

В цей день на серці Надії Іванівни, матері Руслана, було неспокійно. Не було дзвінка від сина. Хоча зазвичай він телефонував їй перед польотом та після приземлення. Переглянула новини о 15 годині, трішки заспокоїлась. Та коли після 17-ої подзвонила Аня і повідомила страшну новину - її розум відмовився у це повірити. Ще й досі в її материнському серці жевріє надія: можливо, її синові вдалось врятуватися.

19 липня 2014 року майора Мазунова Руслана Олександровича посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Наукова співробітниця Музею пропаганди Наталія Кручук