МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Сьогодні день народження Віктора Блиставця, солдата 13-го окремого мотопіхотного батальйону 1-ї окремої танкової бригади, який захищав наш спокій та незалежність України.

Віктор народився у селі Березне 30 травня 1996 року. Був довгоочікуваною та єдиною дитиною в родині Олександра та Людмили Блиставців.

Після закінчення Серединецької ЗОШ вступив до Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту. Маючи спеціальність слюсаря з ремонту автомобілів, влаштувався на роботу на Шепетівський ремонтний завод. Та, ремонтуючи техніку для військових, його не полишало бажання стати військовим. У січні 2017 року Віктор звільняється з заводу за власним бажанням та свідомо підписує контракт зі Збройними Силами України. На Чернігівщині здобув військовий вишкіл та подальшу службу проходив на Луганщині, поблизу Сєвєродонецька.

Нажаль, 8 лютого 2019 року в Сєвєродонецькому шпиталі, внаслідок пневмонії обірвалося його життя.

Я прийду до вас з батьком у сни… (пам’яті Віктора Блиставця)

Дочекалась, матусю, весни? Хай зігріє тебе тепле сонце! Я загляну вночі у віконце І прийду до вас з батьком у сни.

Нині сповнилося б двадцять шість. Не дожив, не зумів, не судилось. Ще у січні тоді застудилось… З потойбіччя сьогодні в вас гість.

У нас тепло, матусю, в раю, А я мерзну… ніяк не зігріюсь. Я від спогадів тільки рятуюсь, Що від ранку до ночі в гаю.

Проспівай, мамо, пісню: «Рушник Простелю, сину мій, наче долю…» Пригадаю все рідне до болю: Рідну хату, і двір, і квітник.

А я мерзну… і біль нині знов За країну так рве мені душу. Я не можу сховатись у мушлю, Бо у серці не гасне любов

До солдатів, що гинуть в бою, До дітей, в яких вкрали дитинство. Це колишніх «братів» віроломство, Які нищать країну мою.

Землю рідну сповила журба, І у мене думки невеселі. Гаснуть вулиць нічних паралелі. Душі мертвих солдат на гробах.

А на ранок сидить вороння На тілах. День приніс нові жертви. На Донбасі тривають ще битви, У степах вітер смерть доганя.

Кров’ю скроплена наша земля Побратимів, що впали замертво. Це війна. Просто масове вбивство. Геноцид – страшні плани Кремля.

Скільки ляже солдатів в степах!.. Скільки мирних людей ще загине… Молим Господа, щоб України У майбутнє проліг щасний шлях.

Ой, криваві, матусю, жнива Ще попереду… Хай Бог боронить! Б’ють на сполох: «До бою!» нам дзвони. Україна ще б’ється! Жива!

Віра Кухарук