МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Червоні коралі на тлі української вишиванки - це неймовірна краса і вишуканість.Традиція носити коралі, пройшовши крізь віки, зберіглася й донині, адже це невідємний елемент українського одягу.

Коралі - намисто із привозних коралових намистинок у вигляді циліндриків, або барилець, нанизаних на нитку які нанизувались неоднаково - малі ззовні і крупні всередині. Кількість ниток може бути від 1 до більш ніж 25. Кожна нитка зветься разок. Коралі з намистинами одного розміру іменували бичковими, а якщо від центру до країв намистини меншали - спусковатими. В історичні часи вони набули найширшого розповсюдження в українських землях, хоча і залишалися малодоступними для біднішого населення, тому кількість ниток намиста і розмір намистин часто були показником достатку сім'ї. Так, наприклад, вісім разків коралів коштували немало, як пара волів. Часто хороше коралове намисто вартувало стільки ж, як сільська хата чи хутір. Високо цінувалися разки з великими намистинами в центрі.

Після 30 років жінка, як правило, відмовлялась від носіння намиста з коралу і переходила на прикраси з матеріалів стриманіших кольорів, хоча траплялися випадки і носіння коралів до сорока років, але не пізніше. Дбайливо збережене коралове намисто мати передавала у спадок дочкам – кожній порівну.Така прикраса захищала дівочу долю. Вважалось, якщо порвати таке намисто, то не буде жіночого щастя, доки не зібрати докупи всі намистинки. Найпрестижнішим вважалося мати 24-25 ниток, з великими намистинами. Коралі мали вагу від 30 гр до 1 кг.

Привозили корали з Середземного й Червоного морів - білі, ніжно-рожеві, яскраво-червоні й кольору темної вишні але найкоштовніші завозили найчастіше з Венеції.

Природно, що найбільше цінувалися червоні нефарбовані - майже в усіх етнічних культурах натуральні червоні корали наділяли містичними властивостями. Їх називали правдивими, мудрими, чесними - купували по намистинці й цілими низками, передавали у спадок.

Натуральні коралі могли собі дозволити не всі, а штучні зневажливо називали дурними, дутими, неправдивими або навіть дармовисами чи диндиками. Хоча у бідніших верств населення побутувало і відносно дешеве коралове намисто у формі невеликих циліндричних трубочок, так зване «колюче намисто». Дорогими ж були коралі з намистин овальної форми, - воно у народі звалось «добре намисто» чи «щире намисто».

Коралі дбайливо зберігались жінкою протягом життя у «прискринку», невеликому відділенні у жіночій скрині, що завжди зачинявся на замок, ключ від якого був лише у господині.

За козацьких часів були поширені справжні коралі, а в дочок козацької старшини та шляхти не бракувало і перлів. В описі майна полковника Перехреста в році 1705-му записано біля двох фунтів «жемчугу» - перлів. Це крім коралів та всіх інших видів намиста. Тож недарма, що, згадуючи ті часи, збідніле населення України, казало: «Були коралі та пішли далі, були перли та ся стерли!»

Завідувачка краєзнавчого відділу

Лілія Линник

На фото коралі з фондів музею