МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

2 серпня – Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів

Саме в ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в нацистському таборі смерті Аушвіц-Біркенау на території сучасної Польщі нацисти вбили понад 4000 ромських в’язнів. #Пораймос – такий термін прийнято використовувати на позначення геноциду ромів у нацистській Німеччині з приходом до влади Адольфа Гітлера та на території всієї Європи під час Другої світової війни.

Знайомимо вас із фактами про «зневажений геноцид», наданими дослідником теми, науковим співробітником Ukrainian Center for Holocaust Studies та відповідальним редактором часопису «Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі» Михайлом Тяглим:

У Третьому Райху переслідування почалися після приходу нацистів до влади з поступового ізолювання ромів та позбавлення прав. Кочовий промисел був заборонений, артисти і музиканти були виключені з Імперської палати музикантів та діячів культури. Викликане цим безробіття нацисти видавали за доказ того, що роми «не люблять працювати». Їх могли доправити до концентраційних таборів як «асоціальний елемент». Унаслідок Нюрнберзьких законів 1935 р. були заборонені шлюби між німцями і так званими «чужинцями». Того ж року ромів у великих містах почали примусово переселяти в «табори для циган». В указі Кримінальної поліції Третього Райху від 8 грудня 1938 р. йшлося про необхідність «остаточного розв’язання циганського питання», яке випливає «з самої природи цієї раси».

У 1943 р. понад 22 000 ромів з Німеччини та деяких інших країн Європи були депортовані до Аушвіцу. Близько 19 300 осіб померли там від голоду, холоду, хвороб, виснаження, внаслідок медичних експериментів або ж були вбиті у газових камерах. У ніч з 2 на 3 серпня 1944 р. останні понад 4000 ромських в’язнів, які ще залишалися в таборі, були вбиті в газових камерах Аушвіцу.

В окупованих німцями регіонах України перша хвиля вбивств ромів сталася на початку осені 1941 р., коли підрозділи Вермахту, а також СС-поліції, просуваючись на схід, почали вбивати кочових ромів, яких підозрювали у допомозі супротивнику та шпигунстві.

Але з весни 1942 р. щодо всіх ромів, включно з осілими, окупаційна влада почала готувати заходи для їх окремої реєстрації, а керівництво райхскомісаріату Україна підписало наказ «поводитися з циганами так само, як з євреями», маючи на увазі ізоляцію та примусову експлуатацію ромів. До органів місцевого врядування – міських, районних та сільських управ – були спрямовані накази надати відомості про те, чи мешкають в них «цигани» та який у них спосіб життя. Проте, у той час як органи цивільної влади райхскомісаріату Україна все ще розглядали рішення про подальші заходи, на місцевому рівні підрозділи СС-поліції вже розпочали систематичні вбивства ромів – і кочових, й осілих. За допомогою місцевої допоміжної поліції, яка мала відомості про місця проживання ромів, їх збирали та розстрілювали прямо на околицях населених пунктів. Нині відомо про понад 140 випадків масових вбивств ромського населення в окупованій Німеччиною частині України. За приблизними оцінками, у межах сучасної України загинуло близько 24 тисяч ромів.

Дізнавайтеся більше

https://bit.ly/37fF94M

На фото пам’ятник «Ромська кибитка» на території Бабиного Яру в Києві / Сергій Нужненко, «Радіо Свобода»

Матеріал з https://www.facebook.com/uinp.gov.ua