Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Сентябрь 2022  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Архів записів

Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Друзі сайту

Пятница, 29.03.2024, 10:26
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ


13:06
З нагоди Дня пам'яті жертв Бабиного Яру

З нагоди Дня пам'яті жертв Бабиного Яру пропонуємо ознайомитися зі статтею, присвяченій трагедії, яка стала символом “Голокосту від куль” і нацистської політики масового знищення людей лише на підставі етнічної приналежності. 

За шість років Другої світової війни німці знищили 6 млн євреїв. Це 2/3 європейського єврейства і третина світового.

Чому Голокост мав такі страшні масштаби саме в Східній Європі та Україні зокрема?

Дослідники Голокосту, або “Шоа” (“Катастрофа”) зазначають, що “приблизно 60 % єврейського населення Німеччини вдалося втекти (однак, з початком війни в 1939 році багато з них знову зазнали переслідувань з боку націонал-соціалістів), у жителів Східної Європи практично не було шансів зробити це. За оцінками, близько двох третин єврейського населення Європи було вбито вже до кінця 1942 року. Це торкнулося переважно євреїв Польщі та Радянського Союзу. Вони були жорстоко вбиті під час масових розстрілів на окупованих територіях Радянського Союзу, а також в таких таборах смерті і концентраційних таборах, як Кульмхоф (Хелмно, Польща), Кауен (Каунас, Литва) і Собібор (Польща).”

Слідом за німецькою армією йшли айнзацгрупи (на українських територіях працювали айнзацгрупи «С» та «D»), які чинили розправи над єврейським населенням. Влітку 1941 р. першими почали розстрілювати дорослих чоловіків, представників інтелігенції. Цей факт, а саме втрата лідерів на цьому етапі призвела до того, що згодом серед євреїв нікому було організувати опір, наголошує дослідник Петро Долганов (“Друга світова війна і Голокост в Україні: про що (не) пам’ятають сучасні українці”).

На окупованих територіях нацисти одразу ж встановлювали свій “новий порядок”, що включав негайне розв'язання “єврейського питання”. Окуповані українські землі було поділено на кілька адміністративних одиниць. “Масові розстріли в Бабиному Яру розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року, а операція 29–30 вересня стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Окрім Києва, наймасштабніші розстріли відбулися ще у двох містах райхскомісаріату «Україна»: Кам’янці-Подільському (наприкінці серпня протягом 2–3 днів було розстріляно близько 24 тис євреїв; значна частина загиблих – це депортовані та втікачі з окупованого Угорщиною Закарпаття) та Рівному (17,5 тисяч розстріляних на початку листопада 1941 р.)”

У дистрикті «Галичина» ліквідація євреїв відбувалася інакше. Настільки масштабних розстрілів, як у райхскомісаріаті «Україна», у 1941 р. тут не відбулося. Більшість євреїв у цій окупаційній зоні вбили у межах сумнозвісної операції «Райнхард».

 Довідково: Акція «Рейнхард» (Aktion Reinhard) — кодова назва нацистського плану знищення польського єврейства. Названа за іменем генерала СС Рейнхарда Гайдріха, який очолював Головне управління імперської безпеки (RSHА), загинув у червні 1942 р. у результаті замаху, організованого чеськими партизанами. АР. проводилася з осені 1941 р. до кінця літа 1943 р. під керівництвом генерала СС, начальника СС і поліції дистрикту Люблін Одило Глобочніка. У ході АР. євреїв з Польщі депортували в три табори смерті — Белжець, Собібор і Треблінку II. Як писав Глобочнік у 1944 р., мета АР. полягала в такому: 1) знищення польських євреїв; 2) експлуатація кваліфікованих єврейських робітників перед їхнім знищенням; 3) конфіскація матеріальних цінностей, що належали євреям; 4) пошук і конфіскація єврейської нерухомої власності (підприємств, житла, земель). Масові убивства євреїв у Белжеці тривали з березня 1942 р. по грудень 1942 р. (убито близько 500 тис. євреїв), у Собіборі — із травня 1942 р. по жовтень 1943 р. (убито близько 250 тис. євреїв), у Треблінці II — з липня 1942 р. по серпень 1943 р. (убито близько 870 тис. євреїв). Жертвами АР. були переважно євреї, депортовані з польських гетто, однак це були також євреї з Голландії, Франції і Македонії. У підсумку у ході АР. було убито близько 1 млн. 700 тис. євреїв. Серед жертв АР. були також поляки, роми і радянські військовополонені.

Окрім згаданих райхскомісаріату «Україна» та дистрикту «Галичина», процес знищення євреїв відбувався і на територіях, окупованих гітлерівськими союзниками: Закарпаття (Угорщина), Північна Буковина та Південна Бессарабія (Румунія), у прифронтовій зоні на Сході України, де діяла військова адміністрація. Отже, фактично трагедія Голокосту охопила всі землі сучасної держави Україна.

Не є винятком і наше місто. Шепетівський “Бабин Яр” знаходиться в лісі, праворуч від дороги на Новоград – Волинський (т.з. 603-й кілометр). В акті державної комісії з розслідування злодіянь німецько-нацистських загарбників від 10 травня 1944 року зазначено: «Поховання мало площу близько 1 га. На місці поховання існує 7 могил прямокутної форми, розміром від 4 х 2,5 мерти до 45х4 метри. У могилах, в залежності від їх розмірів, поховано від 150 до 2000 трупів. На основі даних судово-медичних актів про кількість могил та їх розмірів, комісія встановила, що в могилах поховано не менше 3000 осіб мирного населення Шепетівки. Крім того, поховання існували за міським кладовищем, біля с. Судилків, на площі біля поліклініки, біля синагоги, на залізничній станції, на подвір’ї колишньої в’язниці «СД» та інші». О 10 годині 28 липня 1941 року, усі євреї Шепетівки зібралися біля старої поліклініки. Через деякий час почали відбирати та садовити до вантажних автомобілів молодих і сильних чоловіків та жінок, які могли становити загрозу німецькому «новому порядку». Одружених жінок і тих, у кого були діти, поки що не брали. Після цього колона автомобілів попрямувала в ліс на західну околицю Шепетівки. Перед розстрілом поліцаї познімали з людей золоті та срібні прикраси, одяг. Вирок виконали солдати 45-го резервного поліційного батальйону, які в той день знищили більше 800 євреїв.

Це був перший масовий розстріл, але, на жаль, не останній. 20 - 23 серпня та 1 вересня 1941 року солдатами 45-го батальйону було розстріляно близько 600 євреїв з Шепетівки та села Судилкова. В Шепетівці та Судилкові були проведені не менш жахливі «єврейські акції». За 952 дні окупації у Шепетівці було розстріляно та закатовано більше 6000 шепетівських євреїв.

“Після Другої світової війни політичні еліти СРСР витворили міф про Велику Вітчизняну війну. Він домінував у політиці пам’яті аж до 1991 р. Лише з 2012 р. Україна почала офіційно вшановувати пам’ять жертв Голокосту (27 січня).”, - зазначає дослідник Голокосту П.Долганов. Також він зауважує, що “...питання антисемітизму є хорошим політтехнологічним інструментом, що свого часу довели націонал-соціалісти. Зараз цю карту розігрують політики, зокрема Путін. Єврейські погроми на Галичині не відбувалися до 1914 року, доки туди не прийшла російська армія. Щодо сучасного стану речей, то останні наші політичні події чудово засвідчують, що в нас один із найнижчих рівнів антисемітизму в Європі. Україна - це демократична, цивілізована держава, яка успішно працює над вирішенням проблем, що отримала в “спадок” від радянської окупації.

Результатом цієї нелегкої праці стали як позитивні зрушенння в комемораційній політиці стосовно недомінантних культур і народів, так і фактичне об'єднання суспільства перед лицем загрози нового геноциду, що нависла над Україною та світом внаслідок нападу російської держави. Показовим став факт, що спростовуючи всі наративи роспропаганди про Україну як країну нацистів, на захист своєї держави стали всі її жителі.

Зокрема, після 24 лютого до боротьби проти тоталітарної рф активно долучилося єврейство, як власне українське, так і закордонне. Особливо важливим є внесок в галузі гуманітарної та інформаційної підтримки, підтримка українських біженців. Гідним шани і глибокої вдячності є рішення стати на захист держави на бойовому фронті. такі приклади вкотре доводять те, що ми йдемо правильним шляхом, що наші цінності є загальнолюдськими і що ми більше недопустимо тих помилок, які були в минулому. Звісно, працювати нам всім ще є над чим і шлях до повного взаєморозуміння та підтримки буде нелегким та неблизьким. Та найголовніше, що ми вийшли на нього і йдемо в правильному напрямку.

*Ілюстрації Нікіта Тітов

#музейпропаганди #музейпропаганди_статті #науковастаття #бабинЯр #вшануванняжертв #євреї #єврейськийнарод #єврейство #голокост #розстріли

Переглядів: 81 | Додав: sendu | Рейтинг: 0.0/0