Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Январь 2023  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Архів записів

Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Друзі сайту

Пятница, 29.03.2024, 19:00
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ


12:07
Вшанування загиблого - Валентина Драчука

Вшанування загиблого - Валентина Драчука 

Сьогодні восьмі роковини загибелі нашого земляка, шепетівчанина, Валентина Драчука, головного старшини взводу охорони 11-го зенітного ракетного полку, який загинув 30 січня 2014 року поблизу селища Новотроїцьке Волноваського району Донецької області.

Наказом Міністерства оборони України старшину Драчука Валентина Вікторовича навічно зараховано до особового складу в/ч А3730.

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшину Драчука Валентина Вікторовича посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня та медаллю «За відвагу».

Вічна та світла пам'ять, щира вдячність та безмежна шана полеглому Захиснику!

Пам’яті Валентина Драчука

Рік за роком пливуть. Ось зима стала знов на порозі.

Серця біль… Я одна… Сльози градом і білі сніги.

Час підходить і я знов стою на посту… на дорозі,

А назустріч тобі й побратимам твоїм – вороги.

Зупинити ту мить я не в змозі й тебе врятувати,

Мій синочку коханий, прости мене, рідний прости!

До могили твоєї одна мушу шлях торувати,

І біль серця свого, і тривогу, і сльози нести.

Ну кому розказати про розпач і смуток постійні,

Що печуть мені серце і душу наскрізь пропекли?

Ця безсонність ночей… Кінця краю немає цій бійні!..

Цівки злющих вітрів, що до крові лице посікли.

Ти в незнаних світах вільним птахом ширяєш у небі,

А я свого хреста до кінця таки мушу нести.

Маю спалених мрій, обгорілих надій повні жмені.

Ти ж пожити для себе, мій любий синочку, не встиг!..

Я шукаю ще досі сліди твої теплі і кроки

Чую в тиші будинку, якого ще встиг збудувать.

Як це важко сприйняти, що вік твій, синочку, короткий,

Я питаю у Бога: Невже Ти не міг врятувать?

Я дивлюся на небо пречорне, де вже сяють зорі.

Бачу зірку яскраву, що кличе до себе мене.

Я не знаю, як жила і далі я житиму з горем,

Бо життя вже не важить нічого для мене земне.

Я шукаю тебе навіть в снах й по краплинці збираю

Усі спогади, як ти навчився ходити, як ріс.

Відпустила я душечку чисту до Бога, до раю,

Та не можу від розпачу й болю я стримати сліз.

В нас бушують вітри такі чорні–пречорні і втрати

Не маліють і горе насіялось знов навкруги.

Йде війна і синочків Героїв загиблих стрічати

Як же важко щоразу!.. Хай згинуть навік вороги!

Віра Кухарук

На зображенні може бути: 1 особа, військова форма та текст «Драчук Валентин Вίкторович (04.01.1975 04.01.1975-30.12.2014) 1975 30.12.2014) Народився В M. Шепетивци Головний старшина взводу охорони 11-ого зенитно-ракетного полку. Загинув y районі M. Волноваха Донецъкой обл.»

Переглядів: 61 | Додав: sendu | Рейтинг: 0.0/0