МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

26 червня 1940 року о 22:00 нарком закордонних справ СРСР В. Молотов вручив ноту румунському послу Георге Давідеску з ультиматумом про повернення Бессарабії та передачу Північної Буковини до складу Радянського Союзу. На той час війська Південного фронту Червоної армії вже були зосереджені поблизу Дністра, а Чорноморський флот був у стані бойової готовності.

Отримавши ноту, влада Румунії попросила підтримки в Німеччини, Італії та союзників по Балканській Антанті. Однак уряд Німеччини відмовився допомогти румунам, запропонувавши поступитися цими територіями на користь Радянського Союзу.

Варто зазначити, що СРСР прагнув захопити Бессарабію ще з 1939 року, про що свідчить третій пункт Секретного додаткового протоколу до Договору про ненапад між Радянським Союзом і Німеччиною:

«3. Касательно юго-востока Европы с советской стороны подчеркивается интерес СССР к Бессарабии. С германской стороны заявляется о ее полной политической незаинтересованности в этих областях.»

Утім нацисти не очікували, що радянська влада хоче окупувати ще й Буковину, тож вони запропонували компроміс, за яким в обмін на цей регіон СРСР мав повернути золотий запас румунського Національного банку. Однак радянська влада не погодилась на такий обмін, зокрема Молотов заявив німецькому послу Шуленбургу, що Румунія й так достатньо довго експлуатувала Бессарабію.

Зранку 27 червня румунська влада оголосила мобілізацію, проте вже вночі представник Румунії під час переговорів із представниками Радянського Союзу заявив, що Королівство Румунія поступиться зазначеними територіями.

28 червня радянські війська форсували Дністер і почали захоплювати Бессарабію, де проживали 3,2 мільйони людей, і Північну Буковину, населення якої складало 500 тисяч людей. Повністю окупувати ці території їм вдалося за 6 днів – до 3 липня. Уже наступного дня було сформовано склад повітових комітетів КП(б)У Радянської Бессарабії і північної частини Буковини.

2 серпня совіти прийняли закон про включення північної частини Буковини і Хотинського, Аккерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії до складу Української РСР, а вже 7 серпня було проголошено про утворення Чернівецької та Аккерманської (пізніше – Ізмаїльської) областей у складі УРСР. Інша частина окупованих територій увійшла до складу Молдавської РСР.

Захопивши владу, більшовики почали націоналізувати землю, фабрики, заводи, майстерні та домоволодіння без виплати викупів чи компенсацій власникам.

Розпочались арешти “контрреволюційних і націоналістичних елементів”, які тривали до липня 1941 року. Спочатку репресували колишніх румунських військових, поліцейських, політиків, чиновників, банкірів, підприємців, правників, викладачів, священників та ін. Згодом репресії поширились на службовців, ремісників і селян. Господарства, які володіли щонайменше 4 – 5 гектарами землі, двома коровами і конем, вносили до списків куркулів, що підлягали виселенню у віддалені регіони СРСР. Із господарств менш заможних селян і середняків стягували продподаток, за несплату якого карали ув’язненням.

До кінця 1940 року совіти заарештували чи депортували понад 85 тисяч мешканців Бессарабії та Північної Буковини. Водночас до Німеччини репатріювали майже 125 тисяч німців, які проживали в регіоні.

Репресії в МРСР, Ізмаїльській і Чернівецькій областях УРСР досягли свого довоєнного апогею у ніч проти 13 червня 1941 року. За доповідною запискою заступника наркому держбезпеки СРСР Б. Кобулова, тоді з 2:30 до 15:00 енкаведисти схопили 24 345 мешканців регіону, із яких 4247 людей заарештували, а 20 098 – переселили до віддалених районів Союзу, зокрема до Казахської РСР, Уралу і Сибіру, у Кіровську область та ін.

Вторгнення нацистів до Радянського Союзу лише посилило репресивні заходи, оскільки після запровадження воєнного стану були значно розширені повноваження каральних органів. Масові репресії в Україні та інших країнах, владу яких захопили більшовики, тривали аж до смерті Сталіна, тобто до 1953 року. Опісля політика СРСР періоду “хрущовської відлиги” стала реабілітаційно-репресивною.

***

P. S. На першій і другій світлинах – копія Секретного додаткового протоколу до Договору про ненапад між Радянським Союзом і Німеччиною. Радянський оригінал російською мовою.

На третій світлині – Доповідна записка заступника наркома держбезпеки СРСР Б. З. Кобулова Й. В. Сталіну, В. М. Молотову, Л. П.Берії про перебіг операції з вилучення антирадянського елемента в Молдавській РСР. Чернівецькій та Ізмаїльській областях УРСР. 13 червня 1941 р.

Документ опубліковано в книзі В. Пасата “Важкі сторінки історії Молдови. 1940 – 1950 роки” (оригінал – “Трудные страницы истории Молдовы. 1940 – 1950-е”).