МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Сьогодні святкував би свій день народження наш земляк, солдат Скотенюк Руслан Дмитрович, старший навідник мінометного взводу 3-го механізованого батальйону 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, який народився 31 серпня 1974 року в селі Вовківці, та війна обірвала його долю 13 листопада 2015 року.

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ЗАХИСНИКУ!

Ти уже не побачиш сяйво сліпучих світанків

(пам’яті Руслана Скотенюка)

Не побачиш, Руслане, вже сяйво сліпучих світанків,

По землі не походиш, де раніше так твердо ступав.

Те останнє, що бачив – це декілька знищених танків,

Тяжко зранених друзів, з яких хтось від болю стогнав.

Твій заобрійний злет де вселенська блакить розлилася,

А внизу залишились і друзі твої, й вороги.

Кров невинних людей побратимів рікою лилася,

Та злочинних тенет не могли розірвати боги.

Бо схотілося орку залізти до хати чужої,

Де тремтіли від жаху синок і дружина твоя.

Там в Донецькім степу зло й добро знов зійшлись у двобої,

І ти право на землю ціною життя відстояв.

Знов правитель расеї готує народу тенета,

Щось белькоче брехливо… лиш сміх від огидних потуг.

З лицедійного блазня сміється сьогодні планет,

Не боїться лукавця Британія – відданий друг.

Знову заздрісний демон вселяється у московитів,

І судомно сичить, підгрібаючи ласо чуже.

Дочекаємось, вірю, ми бою кремлівских курантів,

Які виб’ють останні хвилини імперії зла й ми зітхнемо: Уже…

Вірш Віри Кухарук