МУЗЕЙ ПРОПАГАНДИ

Батьки чекали сина з фронту, а отримали похоронку…

8-9 травня наша країна відзначає День пам’яті та примирення і День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. В ці дні шепетівчани вшановують загиблих на фронтах Другої світової війни, згадують й про мирних жителів, які загинули під час окупації, в нацистських концтаборах, вшановують живих свідків тієї найстрашнішої війни в історії людства.

В цей день хочеться згадати про нашого земляка, який загинув за 40 кілометрів до Берліна, Карпинського Костянтина Олександровича – бійця 1-ї танкової армії. На жаль, в нас не має його світлини, втім, є опис його життєвого шляху.

Костянтин народився в 1926 році в Шепетівці. Про дитячі і юнацькі роки, на жаль, нічого не відомо. Пережив окупацію. Після вигнання нацистів з Шепетівки, на початку березня 1944 року, 18-річного юнака було мобілізовано до Червоної Армії. В той час війська 1-ї танкової армії генерала М. Катукова поповнювали особовий склад чоловіками з Шепетівки та навколишніх сіл. Таким чином Костянтин Карпинський став рядовим стрільцем у 1-у мотострілецькому батальйоні 21-ї механізованої бригади, яка входила до складу 8-го гвардійського механізованого корпусу.

В перші дні служби було досить важко. Особливо, в умовах весняного бездоріжжя, коли навіть танки грузли в багнюці. Особливо важкі бої були під Тернополем, де багато молодих хлопців з північної Хмельниччини загинуло. Костянтину чудом вдалося вижити.

Після Тернополя Костянтин бере участь в боях за Теребовлю, Чортків, форсуванні Дністра в районі села Устечко, далі були важкі бої за Городенку та Коломию.

Згодом відбуваються бої дії на інших ділянках німецько-радянського фронту, де 1-а гвардійська танкова армія, будучи на вістрі атак, несла великі матеріальні та людські втрати. Не дивлячись на це, Костянтин залишився в лавах свого підрозділу без поранень. В ці часи його вперше нагороджено медаллю.

23 лютого 1945 року під час оволодіння залізничної станції Щепанково, що східніше міста Познань, Костянтин Карпинський під час ураганного кулеметно-мінометного вогню зі сторони противника увірвався в одну з будівель. В ній він гранатою знищив 6 нацистів. Продовжуючи бій, Костянтин з гвинтівки в упор застрелив німецького снайпера, який заважав рухові радянської піхоти. За цей бій він був нагороджений медаллю «За відвагу».

З часом війна вже йшла до завершення. Залишилось здійснити останній крок – штурм Берліну. В цей час йдуть вперті бої за річку Шпреє. 20 лютого 1945 року, близько 16 години, батальйон, в якому служив Карпинський, отримує завдання форсувати річку в районі міста Фюрстенвальде. Переправившись через Шпреє, автоматники, серед яких був Костянтин Карпинський, знищили розрахунок одного доту і з тилу увірвалися в траншеї гітлерівців. Зав’язався рукопашний бій. Під час цієї атаки Костянтин особисто знищив 19 німецьких солдат, в результаті чого противник змушений був відступити.

Згодом, діючи у розвідці під час розширення плацдарму, шепетівчанин знищив кулеметний розрахунок. Втім, це був його останній бій. Поховали нашого земляка поблизу шосейної дороги на південно-східній околиці німецького села Хангельсберг.

Після його смерті, під час написання нагородного листа, в якому було викладено його останній бойовий подвиг, майже всі командири підрозділів 1-ї танкової армії висловились за присвоєння Костянтину Карпинському посмертно звання Героя Радянського Союзу. Втім, командуючий 1-ї танкової армії Катуков, той самий, що на передодні радянсько-німецької війни командував 20-ю танковою дивізією в Шепетівці, розчерком синього олівця вирішив по іншому. Шепетівчанина посмертно нагородили орденом Вітчизняної війни І ступеня.

Після завершення війни батьки Костянтина, Марія Карпівна та Олександр Йосипович, чекали на нього. На жаль, не дочекались, поштарка принесла їм похоронку…

Науковий співробітник Музею пропаганди Лукашук Олександр