ВІД РЕМЕСЛА ДО ТВОРЧОСТІ 
7 квітня 2010 року в музеї М.Островського було відкрито виставку «Від ремесла до творчості». На виставці представлені роботи народних умільців Хмельниччини. Ці майстри творять своїми руками справжні чудеса, творять натхненно, передаючи набуті знання та вміння. Вишивальниця Гончарук Ніна Іванівна володіє багатьма техніками художньої вишивки. Перепробувавши багато технік і прийомів вишивання, Ніна Іванівна використовує різні шви: стебловий, петельний, «рококо», «французький вузлик» і, безперечно, гладь. Гладь вона полюбляє за те, що при вмілому поєднанні кольорів, можна передати зображення так, як його бачить око. Злиття кольорів досягається тим, що стібки гладі робляться різної довжини, входячи один в один, вони роблять зображення випуклим або на зразок «розтяжки», можуть поступово переходити від більш інтенсивного до менш інтенсивного кольору. Шиє художниця переважно шовковими нитками, застосовує муліне, бавовняні нитки, для підсилення ефекту часом використовує люрекс, іноді акрил. Цікаво, що вона працює без ескізів, і все, що потім буде виплекане у вишивці, з’являється спочатку в уяві, довго виношується, а тоді вже шиється на обраному форматі полотна. Одразу після натяжки полотна на раму, виконує вишивку в кілька шарів, спочатку робить ніби ґрунтовку – «підкладку» одного певного кольору, а потім ніби окремими мазками-стібками «оживляє» картину, доводячи її до завершення. «Лебедина вірність», «Дорога в гору», «Квітучі півники», «Морська заграва», «Польовий романс», «До пам’яті голодомору», «Нічна заграва», «Кам’янець -Подільська фортеця», «Чарівний бузок», «Ластівчине гніздо», «Гроно винограду», «Альтанка» - всі ці вишиті картини вражають своєю пишністю і красою. Відколи існує пам'ять народна, відтоді існує і вишитий рушник. Сучасні майстрині відроджують стародавні способи вишивання. Вишивальниці Блащук Наталія Вікторівна, Лесь Тамара Семенівна, Поплавська О.М. досліджують орнаментику і символіку старовинної подільської вишивки. Орнаментація рушників надзвичайно різноманітна. За мотивами орнаменти поділяються на 3 групи: геометричні – кружальця, трикутники, ромби, лінії, хрести – одвічні символи поклоніння природі: воді, сонцю – стихіям, які створили життя на землі. Ромби слугували охоронними символами, які приносили щастя і покровительствували родючості. Материнський символ – 8-конечна зірка в обрамленні квітів, що символізує величність матері, її особливість в продовженні роду. Щодо рослинних орнаментів, то зображували більшість дерево життя або дерево роду, квіти, вазони – які були символами людського буття. Виноград – символ добробуту, щасливого одруження , сімейну радість. Барвінок та хміль – молодіжний символ кохання та безсмертного роду. До зооморфних (тваринних) символів належать птахи, які в парній кількості символізують кохання, щастя. Коні – символи чоловічої сили, мужності, звитяги. Були презентовані вироби мистецтва, що називаються витинанками. Це один із видів українського мистецтва, що має глибокі і багаті традиції. Витинанки були невід’ємною частиною українського побуту. Витинанки Цимбалюк Оксани Григорівни наближені до стародавніх орнаментів. Взагалі по витинанках можна було читати, що відбувається в селі, хто народився, де весілля, які свята. Це були прикраси для стін, полиць, груб, коминів, печей, а вікна у дбайливих господинь завжди були прикрашені паперовими витинанками. Мистецтво народної іграшки теж сягає своєю історією в глибину століть. Вона була невід’ємним засобом виховання дітей. Вони були з глини, дерева, тканини, соломи. Лялька, як іграшка, вважалася оберегом дитини. Ігри з ляльками особливо заохочувалися, оскільки віщували добробут і прибуток у родині, появу у ній нового члена. На виставці представлені яскраві керамічні ляльки Гоми Галини Іванівни. Найбільш поширеною в Україні іграшкою був і залишається свищик. Колись на ярмарках, базарах, під час святкових гулянь продавалися яскраво розписані свищики. Звук свищика мав відгонити від дитини злих духів. Відвідувачі познайомились із глиняними свищиками та глиняними ляльками цілої династії майстринь - Никитюк Людмили Іванівни та її доньки і внучки Ольги та Ганни Сичових. Свищики у вигляді птаха є традиційними, але виготовляють їх і у вигляді риб, свині, корови, кози, цапа, собаки, ведмедя, коня з вершником та ін. Одними з найдавніших є іграшки з дерева – ляльки, коні, птахи, дзиги, кулі, мечі, луки. Історія різьби по дереву сягає глибин віків. Важко сказати коли були зроблені перші фігурки. До наших часів дійшли дерев’яні ідоли, стилізовані зображення звірів, небесних світил. Дерев’яні скульптури майстрів по дереву Нашубського Івана Францовича та Стефюка Руслана Петровича вразили присутніх своєю майстерністю «Пастушок», «Коваль», «Ведмідь і багатир», «Дівчина на гарбузі», «Віз з волами», «Котигорошко», «Вертеп», «Коні», «Козак і козачка», «Гуцул», «Викрадення Європи», «Королева» та ін. Ручна робота різьбяра є надзвичайно тонкою та кропіткою. Інколи такі роботи порівнюють з ювелірним мереживом. Іще один вид народної іграшки – фольклорна лялька. На території нашої України у кожному регіоні був свій, притаманний саме йому, український костюм. На виставці представлені ляльки, одягнені в подільські костюми. Орнаментика та пошив костюмів нашого регіону досліджувала Бучківська Галина Вікентіївна, за своїми дослідженнями майстриня пошила костюми, що були притаманні нашому регіону. Майстерно виконані картини та панно зі шкіри, картини, виготовлені технікою цвяховий нитяк – роботи Ребрик Валентини Євгенівни. Майстриня за допомогою цвяхів та кольорових ниток ювелірно виконує декоративні зображення птахів. А яскраві картини виконані у техніці печворк, або іншими словами – картини з клаптиків тканини. Ці звичайні клаптики тканини настільки майстерно поєднані між собою, що створюють враження, ніби картини написані на полотні художником. Над цими роботами працювали Корницька Л.А. «Музей води», Лакей Т.В. «Св. Михайлівський храм у Києві», Данилюк О. «Дзвіниця собору Святої Софії». Через творчість майстрів - хмельничан запрошені гості мали змогу долучитись до історії нашого краю, до славних традицій наших предків.
Науковий працівник музею Никонова Н.В.